Коли звір звірові – друг, товариш і брат…

У нашому складному, такому вразливому світі, друзям і недругам треба навчитися знаходити спільну мову між собою – незважаючи ні на що. Як вміють це робити тварини, серед яких, вважається, панують нецивілізовані, часто доволі жорсткі закони буття. Попри закладене у свідомість звірів антагоністичне несприйняття одне одного, ці особини, у приклад багатьом з нас, вміло наводять мости порозуміння між собою. І тому живуть довше.

Ілюстрацією до сказаного може послужити ось ця зворушлива фотографія, яка у найчерствішого прагматика викличе усмішку. Ті, що, за класикою біології, мали би бути мисливцем і його здобиччю, стали приятелями. Скільки таких ней­мовірних картин бачив кожен з нас!

Гігантський крокодил, який одним кидком може схопити і затягнути у своє болото велетенського бика, ніколи не скривдить мініатюрну пташку кокорі. Бо вона виконує роль стоматолога — виймає із зубастої пащі алігатора залишки їжі. Тобто робить профілактику карієсу. То хіба можна кривдити такого турботливого лікаря?  

Свій «обслуговуючий персонал» є і у морських хижаків — акул. Після ситого сніданку вони терпляче чекають, поки за роботу не візьмуться крихітні рибки-губани, які знищують паразитів в акулячій пащі.

Всупереч поширеній думці про вій­ну між собаками і котами, багато мурчиків живуть душа в душу з тузиками. Їдять з однієї миски, діляться спальним місцем у буді. А як суворим псам подобаються котячі ніжності — лоскотання пухнастим хвостиком чи заспокійливе муркотіння на спині у домашнього сторожа!

Майже кіношну історію розповів нам ветлікар зі села Залісся, що у Золочівському районі, Володимир Топишко. У його сусіда Дмитра Іванціва сучка Ліза вигодувала своїм материнським молоком кошеня, яке залишилося сиротою після загибелі кішки. А у самого пана Володимира жило «ручне» теля — не відходило від нього ні на крок. Навіть разом по малини ходили. Одного разу обоє ледь не стали жертвою мисливців — через хрускіт гілок вони подумали, що то суне кабан, готувалися стріляти. Але добре, що вчасно замекало телятко…    

Бувають і кумедні трафунки. У моїх знайомих кури призвичаїлися нестися там, де спить Мухтар. Знесуть яйце, розкудкудакаються на ціле подвір’я, і тоді чотирилапий охоронець береться до справи -  проводить дегустацію. Свіжі яйця часом кращі від улюбленої кісточки. А подружилися чубатенькі з Мухтаром після того, як він дозволив їм доїдати принесений господинею борщ чи допивати запропоноване йому у спеку кисле молоко. «Ти - мені, я — тобі», - сказав би герой культового фільму Ельдара Рязанова…

Взагалі, кури мають багато союзників на обійсті. Найперше це корова. Від неї квокотухам дістаються залишки зерна і буряків, якими її годує ґазда. А кури, своєю чергою, здійснюють   «санітарне обслуговування» Красухи. Влітку, коли їй допікають мухи, і собі квапляться у тінь під жасмином, де відпочиває домашня годувальниця, - «зазбирують» ґедзів, що окупували її. Заодно вискубують з шерсті всіляких кліщів та іншу пакість, до якої ні хвостом, ні коров’ячим язиком не доберешся. 

Такі ж самі лікувально-санаторні процедури несучки проводять з чорними в’єтнамськими свинками. І отримують за це віддяку. Одного разу на красеня-когута спікірував яструб. Вхопив бідолаху кігтями і вже здіймається у небо. Свині, що паслися неподалік, як один, з голосним вереском-гуком кинулися виручати півня. І таки відбили його у розбійника. За законами неписаного братерства.

Ну і наостанок — ще один приголомшливий факт на тему “людяності” тварин. На Далекому Сході працівники Приморського сафарі-парку привели на обід тамтешньому тигрові Амурові “непотрібного” старого козла Тимура. А “цар звірів” замість того, щоб з’їсти свою жертву, подружився з нею. Стали нерозлийводою, переймають звички один одного (козел пробує вслід за тигром залізти на дерево), разом ховаються від негоди, сплять поруч. Навіть нудьгують одне за одним. Про цю несамовиту дружбу знімають кіно...