Передплата 2024 ВЗ

Футбольні круасани і футбольні «тошнотіки»

Донецький “Шахтар”, тренер якого не втомлює­ться повторювати, що його вихованці — найкращі у Східній Європі, не готовий грати в елітній Лізі чемпіонів.

Такий сумний висновок напрошується після дошкульної (0:3!) поразки “гірників” на “Арені Львів” від французького клубу “Парі Сен-Жермен” у другому матчі групового раунду цього турніру. Фіаско на очах 32-тисячного стадіону, доволі посередній рівень показаної гри спростовують запевнення Мірчі Луческу про те, що півмісячної давності розгром від мадридського “Реала” (0:4) був прикрою випадковістю. Минулої середи “Шахтар” виглядав бліденькою тінню колишнього гранда, який (були часи!) “рвав на шматки” суперників...

У середу ми побачили разюче відмінні команди. За стилем, функціональним рівнем, футбольним світоглядом. Парижани постали організованими, мобільними, виглядали свіжими, фонтанували цікавими тактичними задумками, вміло варіювали темпом, що є ознакою високого класу. Без якихось надмірних зусиль показували сучасний футбол. Можна було подумати, що замість принципової офіційної зустрічі вони проводять легку розминку.

А от донеччан було годі впізнати. З перших хвилин виглядали якимись приреченими, скованими, “звареними”. Весь час тулилися до своїх воріт - замість того, щоб думати про штурм чужих. Програвали майже всі єдиноборства своїм візаві. Навіть досвідчені гравці “Шахтаря” боялися брати ініціативу у свої руки, діяли за принципом “аби не я”. Оця невпевненість передалася решті партнерів, які, і це відчувалося навіть з трибун, тремтіли перед суперником. Складалося враження, що нашим футболістам “щось пороблено”, що напередодні матчу вони розвантажили ешелон вугілля — тому тепер ледве волочать ноги. Дивно, що Містер підвів команду до відповідальної гри у настільки “розібраному” стані...

Щодо персоналій. Вкотре відбував номер Гладкий. М’яч відскакував від нього, як від стінки. Форвард розбазарював вигідні моменти, реалізуй які, можна було переломити небажаний хід подій. Не таким гострим, як зазвичай, виглядав Шевчук, його флангові передачі можна було порахувати на пальцях однієї руки. Не було звичної надійності у діях Кучера. Уже на старті “сіли акумулятори” у Марлоса. Срна нагадував про себе, колишнього, лише епізодично. Втома? Вік? Відсутність стимулу? Наївся футболу?

Тейшейра по-справжньому завівся лише під завісу матчу. Грішив індивідуальною грою Тайсон, при цьому був малоефективним при захисті власних воріт. Претензій нема хіба що до Ракицького, який своїми гострими передачами і затяжними рейдами у чужі володіння намагався “завести” команду. А одного разу, розлючений, навіть вимагав у Луческу, щоб той негайно прибрав з поля Шевчука, котрий, мовляв, не тягне воза... Цей момент - ще один аргумент до тези, що минулої середи “Шахтар” не виглядав цілісним організмом.

Чи не єдиним “джокером” у Луческу залишився Коваленко, якому Луческу спрогнозував славу найкращого гравця в історії України. Віктор виправдовує аванси, у звітному матчі значно загострив гру. Але один у полі не воїн. Команда почне вигравати тоді, коли стане швейцарським годинником, де справно крутяться всі коліщатка. Поки що “дзиґарок” Луческу працює з великими перебоями.

Від поразки ніхто не застрахований, але питання в тому, як програти. За інертністю “кротів” складалося враження, що перемогу їм автоматично мають забезпечити глядачі. Але ж кожен повинен робити свою роботу!

Продовжуючи аналогії, процитую почуту після фінального свистка думку одного з розчарованих фанів, викладача вузу. Двобій ПСЖ і “Шахтаря” він образно порівняв із сусідством на обідньому столі аристократичної французької булочки-круасана і дешевих пончиків з лівером, які студенти у радянські часи називали “тошнотіками”... 

Схожі новини