«Зняття блокади»? Хай Путін «ДНР» і «ЛНР» фінансує!
«Mінська (чи не мінська?) зустріч номер два у вівторок, 9 грудня, не відбудеться. Анонсовані раніше переговори “тристоронньої контактної групи” перенесли, повідомило у понеділок джерело агенції “Інтерфакс-Україна”, на “ближче до кінця тижня”.
Хоч офіційно про причини перенесення зустрічі не поінформували, і так зрозуміло: засідання відтермінували, бо очікування сторін від майбутніх переговорів — зовсім різні. Зокрема, один із лідерів так званої ДНР Денис Пушилін озвучив свої “вимоги” російській агенції ТАСС. Ось “порядок денний”, якого зажадали сепаратисти: “Режим тиші і відведення артилерії та систем залпового вогню. 2. Обмін полоненими за узгодженими списками. 3. Поетапне зняття Україною економічної блокади Донбасу. 4. Введення в дію законів України “Про особливий статус Донбасу” та “Про амністію”.
“Режим тиші” з подальшим відведенням важкого озброєння, а також обмін полоненими, уявити собі можна (теоретично). Натомість вимога сепаратистів про “зняття блокади” — абсолютно не до виконання! Мінські домовленості, які передбачали, зокрема, припинення вогню і створення 30-кілометрової “буферної” зони між сторонами, містили також пункт про проведення місцевих виборів в окремих районах Донбасу за українськими законами... А що ми одержали натомість? Замість законного волевиявлення у грудні, передбаченого домовленостями у Мінську, — незаконний “виборчий” шабаш на початку листопада. До якого Росія поставилася з “повагою”... Зрештою, реального припинення вогню також не було з вини сепаратистів.
Аби мати право щось вимагати, так звані “ДНР” і “ЛНР” мають зробити перший крок назустріч миру. Ну хоча би припинити обстріли позицій українських військ і атаки на донецький аеропорт... Хочете “зняття блокади”? Говорити про це можна буде тільки після того, як “ДНР” і “ЛНР” скасують результати так званих виборів, і погодяться провести голосування за українськими законами. І звісно, якщо й варто повертатися до закону “Про особливий статус Донбасу”, то тільки після проведення в окремих районах Донеччини і Луганщини законних виборів.
Загалом, скавуління сепаратистів на тему “блокади” якнайкраще доводить, що прийняте нашим урядом рішення про припинення фінансування окупованих українських територій — абсолютне слушне. Саме це рішення, схоже (звичайно, разом із героїчними українськими воїнами, які завдали поразки російському спецназу в аеропорту Донецька), настільки “допекло” лідерам “ДНР” і “ЛНР”, що вони змушені погоджуватися на переговори... Позиція України зараз є сильнішою, ніж перед “Мінськом-1”. Тому хай тепер Путін робить крок назад! А якщо не хоче, хай фінансує “ДНР” і ЛНР” із власної кишені.
Головне, аби в процес не втрутилися наші західні друзі. Щось дуже підозріло останнім часом у Європі активізувалися розмови про якусь “автономію” для Донбасу... Чи це не з подачі Путіна? Ось і французький президент Олланд до нього прольотом із Казахстану несподівано завітав... Путін міг запропонувати Заходу “новий” план: мовляв, я погоджуся відвести війська і припинити обстріли, — але нехай Київ погодиться на “федералізацію” України. Путіну потрібно “зберегти обличчя” всередині Росії, — аби його відступ із Донбасу виглядав не поразкою, а перемогою... Сподіваємося, наші західні друзі пам’ятають про те, що російський лідер “втратив зв’язок із реальністю”, як влучно сказала Ангела Меркель. А відтак, не дадуть себе Путіну обдурити...
