Героїв війни та Майдану, як трофеї, розтягли по партіях

Незважаючи на те, що Україна стала жертвою зовнішньої агресії — спочатку анексія Криму (тут ми навіть злякатися не встигли), потім — окупація східних земель, тисячі вбитих, поранених, сотні тисяч біженців, в країні стартувала виборча кампанія до Верховної Ради. Передвиборчі з’їзди, політична реклама, популістські гасла на тлі неоголошеної війни сприймаються як паралельна реальність. Хоча антитерористична операція, яка мала би “зачистити” схід від терористів, але захлинулася у безперервному потоці російських військ та зброї, наклала свій помітний відбиток на політичне життя України. Чи не в кожному партійному виборчому списку та на мажоритарних округах, вочевидь, з’являться люди у камуфляжі. З передової — на лінію політичного фронту, як з корабля на бал.

Відомі командири добровольчих батальйонів вже засвітилися на деяких партійних передвиборчих з’їздах поряд з керівниками політичних сил. Хлопці у військовому камуфляжі з шевронами свого батальйону явно дисонували на тлі політичних діячів у модних брендових костюмах. Чи самі відчували психологічний дискомфорт? Думаю, відчували, бо, мабуть, розуміли, що їхня основна робота — воювати, звільняти рідну землю від агресора— не зроблена, не закінчена, війна ніби поставлена на паузу, аби політики “порішали” свої справи...

Те, що політики намагаються загравати з відомими та розкрученими бойовими комбатами, прикрасити ними партійні списки, цілком зрозуміло. Вони шукають привабливих “фішок” для виборчої кампанії, усвідомлюють, на чиєму боці нині симпатії виборців. Часом це загравання переходить межі пристойності, як, наприклад, під час одного з ефірів ток-шоу “Шустер Live” за участі сотника Самооборони Майдану Володимира Парасюка. Чи не кожен виступ присутніх на ефірі політиків розпочинався з підлабузницької фрази: “Як тут правильно сказав Володя Парасюк...” За політиків було незручно, а за Парасюка — лячно. Не кожен молодий чоловік може дати собі раду з такою несподіваною популярністю... Дивно виглядають деякі політики, які фотографуються, наприклад, з козаком Гаврилюком як з трофеєм...

Воєнна тема у виборчій кампанії — неминуча данина часу. З огляду на це — погана та партія, яка не матиме у списку хоча б одного героя війни. Але виглядає це кон’юнктурно, штучно і навіть дещо цинічно. Чи розуміють хлопці, що стають такими собі “весільними генералами”?..

Немає сумніву, що серед комбатів, героїв війни та Майдану знайдуться люди, які б могли законодавчо реформувати нашу армію, але водночас треба розуміти, що вміння воювати і закони писати не завжди збігаються...