Європа – як ті мавпи, які нічого не бачать, не чують і не скажуть...

Заборона перебувати главі Меджлісу кримськотатарського народу Рефату Чубарову на рідній землі є вироком кремлівській окупації. “Тюрма народів знову показала свій ворожий оскал», — йдеться в офіційній заяві Міністерства закордонних справ України з цього приводу.

У МЗС назвали таке рішення «абсурдним», результатом «ненависті і шовіністичної політики, яку Російська Федерація, продовжуючи традиції Сталіна, здійснює стосовно кримськотатарського народу від початку збройної окупації та анексії Криму».

«За обгорткою «російської багатонаціональності» ховається жорстоке обличчя тоталітарного політичного режиму, який пригнічує будь-яку іншу мову та культуру, не кажучи про демократичні права і свободи”, — наголосили у зовнішньополітичному відомстві. Автономна Республіка Крим була, є і залишається частиною суверенної території України, — зазначили у міністерстві. «Російській окупації скоро настане кінець», — пообіцяли у відомстві.

5 липня Рефат Чубаров повертався з виїзного засідання Меджлісу в Генічеську Херсонської області. На пункті пропуску «Чонгар» самопроголошена кримська «влада» не пустила на територію півострова главу Меджлісу кримськотатарського народу. Самопроголошений «прокурор» Криму Наталія Поклонська зачитала Чубарову постанову про заборону на в’їзд. Пан Чубаров став персоною нон-грата, за словами “прокурора” Поклонської, оскільки належить до політиків, які «демонструють недобре ставлення до Росії», а також через те, що Меджліс неправильно проводить свої свята у Криму.

«Вони намагаються посилити страх, щоб ніхто не висовувався», — прокоментував звинувачення Рефат Чубаров. До речі, глава Меджлісу зажадав озвучити постанову державною кримськотатарською мовою. Поклонська, звісно, відмовилася.

Нагадаю, раніше кримська “влада” вже перекрила доступ до рідної землі лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву.

«Закликаємо міжнародне співтовариство та всі світові правозахисні організації засудити дії Російської Федерації і виявити одностайну солідарність, аби зупинити наступ шовіністичного агресора, здатного зруйнувати не лише регіональний, а й глобальний мир», — заявило українське МЗС.

На жаль, реакція, а точніше, її відсутність, світу на безчинства путінської Росії щодо України викликає подив і сум. Схоже, сита та благополучна Європа вирішила “проковтнути” і анексію Криму, і пособництво терористам на сході України з боку Росії. Погрози та різкі заяви на адресу Путіна, мовляв, якщо Росія і надалі посилюватиме агресію щодо України, то світ запровадить санкції, так і залишилися словами. Третього етапу санкцій, розмови про які вже набили оскому, досі не дочекалися і, схоже, навряд чи дочекаємося. Що ще має зробити Росія, аби Європа не нагадувала відому статуетку з трьома мавпами, які нічого не бачать, не чують, і не скажуть? В ХХІ столітті одна країна зухвало та цинічно відбирає територію іншої країни-сусіда, а цивілізована Європа, яка так часто любить повторювати про загальнолюдські принципи та цінності, сором’язливо закриває очі. Що це, як не зрада цих цінностей?! Європа та Америка відчайдушно та безкомпромісно борються зі світовим тероризмом, а тут Росія, не дуже маскуючись, постачає в сусідню державу навчених на її території терористів, бойовиків-відморозків, перекидає зброю, в тому числі і важку, а світові лідери лише “висловлюють глибоку стурбованість”. І водночас Франція продає Росії за мільярдним контрактом військові кораблі “Містралі”, Австрія підписує угоду про будівництво газопроводу “Південний потік” в обхід України з російським “Газпромом”! Адже усім очевидно, що це — політичний проект, мета якого — економічно поставити Україну на коліна! Заради власних прибутків готові підписувати угоди з дияволом? То чим вони кращі за терориста Путіна?

Якби Європа була щирою, чесною, без гнилинки, вона б вже після анексії Криму негайно запровадила справжні санкції, а не ті сміхотворні та бутафорські проти окремих осіб. Росія мала стати країною-ізгоєм, а Путін мав би не зустрічатися зі світовими лідерами, а отримати статус військового злочинця, за яким плаче Гаазький суд.