«Як Порошенко прийде, усі в чукуляді будемо»

З підслуханої у день голосування виборчо-народної творчості


У суботу був — «день тиші». Та яке «ціхонько», коли народу виговоритися кортить. Міні-мітинги всюди влаштовують — на кухнях, в автобусах, на зупинках і навіть під крапельницями у лікарняних палатах. Таких перлів і дискусій на жодному «Шустері» не почуєш. У неділю, в день голосування, поки з дому до роботи добралася (транзитом через свою виборчу дільницю і одну з львівських лікарень), стільки з народної політтворчості почула... Про «Юльку, котра, якщо не виграє, поїде з горя до Харкова — строк досиджувати». Про Порошенка, «через якого сусідка обіцєла корови продати». Про Ляшка, який «хоч і не тієї орієнтації, але дупу свою ніде не ховав — в усіх гарячих точках був»...

Не встигла поріг дільниці переступити (моя виборча прописка — у селі), а вже знала, що «тоті з комісії у вишиванках прийшли, бо вибори — то як свєто», і що «ті, котрі бюлетені дают, без роботи сидят, бо люд хіба через годину голосувати піде». «По радіву чула, що страшні черги на дільницях будуть. Та то у місті. Там нарід до церкви не йде, то вся молодіж зранку голосувати поприходить. Шоб ше на гульки встигнути. Погода є, то по лісах й озерах з міста пороз’їжджєються», — дорогою до дільниці гомоніли між собою дві бабульки, які, схоже, Службу Божу через вибори не достояли.

На подвір’ї клубу, де розміщена дільниця, — майже порожньо. Хіба на ґанку — кілька людей. Та й то, судячи з бейджиків на грудях, — з комісії чи зі спостерігачів. У залі — людно. Тільки теж не від виборців: навпроти комісії і кабінок для голосування — повна гальорка спостерігачів. А ось хлопців у міліцейських погонах ні на вході, ні на виході з дільниці так і не помітила. Мабуть, десь у підсобці охолоджувалися чи прохолоджувалися.

На дільниці — спокій. Та достатньо було за браму вийти, як тут же на мітинг потрапила. Чоловіча компанія на автобусній зупинці пару після голосування випускала.

— Чув, що Юлька казала? Як її не виберут, то третя революція буде.

— Та нашо вона взагалі на ті вибори пішла? Хай би вже єдиний кандидат був. А вона вийшла і давай по-своєму робити: про шо без неї домовлялися, все дурно.

—Ше й тільки грошей на другий тур вгатят, як Порошенко одразу не пройде. По телевізорі казали — 500 мільйонів. Хай би на військо тоті мільйони віддали, щоб вже лад на сході навели. Чули с, як Луценко про якусь там ізраїльську зброю розповідав, щоб тотих псів, які по наших хлопцях валят, знищити? 17 мільйонів долярів коштує.

— Та хто б тото купував? То Луценко казав гроші на другий тур не тратити, бо йому не зброя треба, а щоб Порошенка у першому турі вибрали. А як спершу за Юльку тєгнув. Казав, шо розуміє її, бо сам сидів. І шо — до Пєті пішов. Значить, вже шось там не поділили.

— Та я за Порошенка не голосував би, бо він казав, що треба їхати і з Москвов домовлятися. Нє-є-є. Наїздили сі вже до Путіна. Тепер, як москалю треба, хай сам до нас їде. А то кланялисі йому, а він он що, курва, вироблєє.

На «компліментах» Путіну «зупинковий» мітинг перервався: з-під автобусних коліс курява така, що рота краще стулити.

Зате в автобусі — свій, «виїзний» мітинг вже у розпалі був. Народу — як оселедців у бляшанці, спека — немов у Сахарі, а розморені пасажири кандидатів у прикуску з пилюкою «смакують».

— Сусідка сміялася, що, як Порошенко пройде, треба буде коровів продавати. Біля худоби, каже, не треба буде ходити, щоб копійку заробити. Нащо, як за Порошенка всі в чукуляді будемо? — веселила сусідів по салону літня жінка.

— А Юлька шо: як не виберуть, поїде з горя до Харкова — строк досиджувати?

— Та вона полюбе сидіти буде. Як не у президентському, то знов у прем’єрському кріслі. Нікуди Пєтя від неї не дінисі.

Навіть дітвора до виборчих балачок в автобусі підключилася.

—У мене коліжанка перший раз сьогодні ходила голосувати. Питала її, за кого, — не сказала. Якби я ходила, точно б не знала, кого вибирати, — щебетала дівчина у мене за спиною, де примостилася компанія старшокласників (клас восьмий-дев’ятий).

—А я б за Ляшка голосував, — підключився до розмови хлопчина.

—Та ти гоніш, — розгиготалися дівчата. — Ляшка хіба до нас у село — гній вилами розкидати.

— Серйозно кажу, — напирав на своєму хлопець. — Той чувак всіх би пердунів у Верховній Раді порубав. Казав, треба нових людей. А то сидять там — вже сиві, а ще за крісла тримаються...

Вийшла з автобуса — знову Ляшко. Зателефонувала знайома: порадь, мовляв, за кого голосувати. Вислухавши мою лекцію, видала: «А я за Ляшка думала голосувати. Він, може, і не тієї орієнтації, але ж зараз, дивися, дупу свою ніде не ховав — і на Майдані всюди був, і на сході — в усіх гарячих точках». Вила — велика сила.

Поки чекала маршрутку біля Галицького перехрестя, і тут без виборів не обійшлося. Чоловік років сорока (судячи з розмови, зі села) з кимось по телефону на зупинці балакав. «Вже проголосували? — питає у слухавку. — Як, ше на дивані? Рухайтеся. Бо прийде «Правий сектор» — бігом голосувати повиганєє!»...

У львівській маршрутці, поки їхала, за півгодини жодного слова про вибори не почула. Наче в іншому вимірі опинилася. Про «червоний день календаря» нагадували хіба щедро обклеєні виборчою макулатурою зупинки і стовпи. І це — на центральній вулиці, проспекті Чорновола. Навіть у такому видному місці не потрудилися агітацію перед виборами прибрати, як закон велить. Добре, хоч кандидатські білборди познімали.

Дорогою на роботу забігла подругу у лікарні провідати і заодно подивитися, як там голосування організували. На годиннику — дванадцята, а за лікарняними дверима виборами і не пахне. У холі — ні урн, ні душі. У палатах — хвилювання. Ні, не через те, що пацієнтам громадянський обов’язок кортить виконати. Просто багато хто додому поспішає. На вихідні відпустили, але з умовою, що проголосують у лікарні, бо інакше лікарям «втик» буде. «Відпускники» ще зранку на вихід спакувалися. Дехто і причепуритися встиг, почувши, що і журналістів на голосування привезуть. А тут на тобі: вже і за першу перевалило, а ні комісії, ні обіцяних журналістів.

— Знав би файний хлопець Тягнибок, що таке робиться, сам до нас зі скринькою приїхав би, — сміється жіночка у лікарняному коридорі. — Його хлопці позавчора так тут круги намотували: ціла колона їздила, під вікнами фафакали — за Тягнибока агітували. Стільки бензини спалили, а тут вибори до нас ніяк не дійдуть...