Новій владі раджу не забувати сліз Майдану...
Я не знаю, хто стане наступним прем’єр-міністром України. Але знаю, що новий голова уряду повинен зробити. І чого він робити у жодному разі неповинен
Почну з другого. Новий прем’єр-міністр не повинен бути популістом. Знаю, мільйони українців одержують зовсім не ті зарплати і пенсії, які їм хотілося б одержувати. Але... Економічна ситуація в Україні нині не просто погана — вона катастрофічна. На казначейському рахунку, повідомив учора в. о. президента Олександр Турчинов, грошей немає. Звісно, можна переглянути бюджет.
Напевно, буде кредит від МВФ, щось може підкинути Європейський Союз. Але, в будь-якому випадку, брехати про молочні ріки й кисільні береги новий прем’єр права не має! Колись Вінстон Черчілль сказав, що може пообіцяти британцям тільки “піт, кров і сльози”... Крові більше не потрібно! Сльози ще будуть, загиблих не забудемо... Натомість поту доведеться пролити багато. “Покращення життя вже сьогодні” не буде. Аби бодай наблизитися до Європи, хоч би до наших західних сусідів, українцям доведеться багато й важко працювати та проводити болючі економічні реформи... І зовсім не факт, що результат буде швидко.
Свою роботу новий прем’єр повинен розпочати з підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. У ЄС до підписання готові, “документ на столі” — справа за Києвом. Угода, хоч це і не панацея, стане якорем, що втримає український корабель у гавані цивілізованого світу. Угода стимулюватиме вітчизняні підприємства реформуватися: якщо хочуть вийти на конкурентний європейський ринок, мусять пристосуватися до його вимог.
Нарешті, після підписання Угоди про асоціацію усі розмови про вступ до путінського Митного союзу остаточно втратять актуальність. Вірю, що Угода стане першим кроком на довгому шляху України до повноправного членства в ЄС. Це станеться не завтра, і не через рік-два... Але станеться обов’язково.
І нарешті, про найголовніше — боротьбу з корупцією. Сказати, що вона пронизала усі сфери нашого життя, — не сказати нічого. Корупція роз’їла, отруїла нас, вона не дає нам дихати. Режим Януковича зі страусячим Межигір’ям став квінтесенцією, уособленням нашої корупції... Але хіба до Януковича в Україні її не було? Була. За всіх президентів, і за всіх прем’єрів...
Подолати корупцію буде складно. Необхідною (але не достатньою) умовою є відмова керівництва “нагорі”, зокрема, прем’єра і міністрів, від “чорних” грошових потоків “знизу”. На цій же сторінці почитайте про одкровення начальника Чопської митниці, матимете уяву, які це в масштабах держави гроші. Спокуса величезна... Але якщо не здолаємо корупцію (ну хоч не мінімізуємо), вона рано чи пізно доб’є Україну.
Війну з корупцією мусимо розпочати із себе! Якщо ми не даватимемо, вони не братимуть. У дитсадочках, школах, лікарнях, університетах. У різних державних конторах... Маємо шанс на чергове очищення. На нове життя. Давайте хоча би почнемо викидати папір у бак із написом “Папір”, а пляшки (якщо не здаємо) — у бак із написом “Скло”. Давайте перестанемо переходити дорогу там, де немає пішохідного переходу. І на червоне світло також не будемо переходити... Давайте перестанемо сідати за кермо напідпитку. І розпочнемо платити податки.
... Новому прем’єру і міністрам (нам усім теж) раджу не забувати сліз Майдану, який прощається з убитими. Хлопці віддали свої життя за те, аби ми всі стали кращими... Невже не виправдаємо їхніх сподівань?
