Ще один «Український фронт» п’ятої колони...

Кажуть, історія повторюється двічі: перший раз — як трагедія, другий — як фарс. Екстрений Всеукраїнський зліт керівників первинних організацій Партії регіонів, який минулої суботи проходив у Харкові під патронатом Добкіна та Кернеса, до болю нагадує дитя вже покійного Кушнарьова (тодішнього губернатора Харківської області) — так званий ПіСУАР. Нагадаю, 28 листопада 2004 року, у розпал Помаранчевої революції, на противагу тодішньому Майдану частина “регіоналів” так само скликала екстрений Всеукраїнський з’їзд депутатів усіх рівнів у Сіверськодонецьку. Саме там була озвучена сепаратистська ідея про створення Південно-Східної Української Автономної Республіки. Прихильників цієї ідеї називали “федерастами”.

Наразі ідейні натхненники Всеукраїнського зльоту “первинок” Партії регіонів (були представники з 20 областей) до відвертого сепаратизму не вдавалися. Прямих закликів до федералізму там також не було. Хоча один із почесних гостей харківського збіговиська “регіонал” Олег Царьов напередодні заявляв, що оптимальним виходом для України з нинішньої політичної кризи є федералізація. Не виключено, що заклики до федералізації — це запасний варіант радикальних проросійських “регіоналів”, так званої п’ятої колони, на випадок, якщо Янукович буде змушений піти на поступки майданівцям.

Учасники зльоту в Харкові ухвалили рішення про створення Всеукраїнської громадської спілки «Український фронт». Як заявив голова Харківської ОДА Михайло Добкін, «назва «Український фронт» особливо символічна». Створена у Харкові Всеукраїнська громадська спілка «Український фронт» обрала своїм символом геор­гіївську стрічку — символ проросійських сил в Украї­ні. «Кольори георгіївської стрічки свідчать про відвагу, яка передається з тих часів, коли російські офіцери у складі російської армії звільняли наші землі від загарбників», — наголосив Добкін. Між іншим, харківські “тітушки”, які допомагали міліції розганяти місцевий Майдан, мали на одязі саме георгіївські стрічки. До речі, на цьому зібранні жодного слова не було сказано українською, навіть таблички з написами областей-делегатів, у тому числі і з Західної України, були російською мовою. Тому логічніше було б, щоб своє творіння вони назвали по-чесному — “Російський фронт” в Україні. Тим паче, що своїм завданням «фронтовики» бачать «звільнення Києва від екстремістів, що прибули з західних областей». Тобто боротися будуть з громадянами України, які протестують проти існуючої влади. Саме їх добкіни-гепкіни називають окупантами. Але назва “Український фронт” — невипадкова і непомилкова. Це не просто свідома маніпуляція та зміщення понять (як і у випадку медведчуківського “Українського вибору”), а й ще одне цинічне знущання та насмішка над словом Україна і патріотичними почуттями українців.

Михайло Добкін припустив використання “інших методів наведення порядку, коли всі мирні варіанти врегулювання кризи будуть вичерпані”.

Він запросив увійти до лав «Українського фронту» інші громадські організації та рухи. Серед тих, хто вже зголосився стати «фронтовиками», є члени організації «Оплот». Однойменний з нею бійцівський клуб пов’язують з використанням на масових заходах молодиків спортивної статури, яких називають «тітушками».

Таким чином, “фронтовики” Добкіна, яких можна назвати яструбами, чи, радше, беркутами “регіоналів”, намагаються залякати інакомислячих. Це така собі публічна гра м’язами, недолуга спроба довести, що це вони господарі в країні, якою правлять бандити.

P. S. Перед початком зльоту «регіоналів» організатори демонстрували ролики про злочини проти «Беркута». Зокрема, було продемонстровано сюжет про козака — учасника Євромайдану — Михайла Гаврилюка.

«Синці, сліди від побиття йому ретельно пензликом намалювали фахові гримери», — заявив диктор, коментуючи відеоролик.