Пожежу народного гніву влада гасить вогнем

Є перші (і, боюсь, не останні) жертви: вбиті, закатовані, поранені та полонені... Щохвилини з епіцентру подій надходять повідомлення, подібні на фронтові зведення. Чи могли ми собі уявити, що на 23-му році Незалежності влада перетвориться на окупанта і поч­не воювати з власним народом? Коли Янукович став президентом, усі тверезомислячі люди розуміли, що добром це не закінчиться, але щоб народною кров’ю!!!

Два місяці тому в країні назріла класична революційна ситуація — верхи не можуть, низи не хочуть... Але ця влада панічно боїться революцій. Є у неї така “родова” травма, невиліковний комплекс. Для них краще війна, ніж революція...

Майдан для Януковича — як сіль на живу рану. Кожен день, два місяці поспіль, народ сипав на неї сіль. Спочатку думав: якось “розсмокчеться”, і рана загоїться. Постоять, потанцюють, втомляться, замерзнуть і вгамуються. Може, так би і сталося, якби у когось було хоч трохи розуму, совісті і не здавали нерви. Нерви здавали не раз... І після кожного зриву ситуація загострювалася, градус протесту підвищувався і нарешті дійшов до кипіння. Замість того, щоб гасити пожежу народного гніву, влада спочатку своєю бездіяльністю, а потім запровадженням абсурдних “диктаторських” законів, підлила олії до вогню. Саме влада спровокувала хвилю обурення та агресії. І знову замість того, аби дати задній хід, піти на поступки своєму народу, режим вдався до ескалації конфлікту. У когось визрів кривавий план...

Чому влада таки перейшла рубікон? Мабуть, тому, що свій порятунок бачить лише у тотальному закручуванні гайок. Саме заради цього в алярмовий спосіб ухвалювалися “диктаторські” закони. До речі, депутат Олійник визнав, що не рахував рук. А це означає, що ніхто вже не маскується... Заради цього “тітушки” під дахом міліції намагалися робити погроми. Вочевидь, їхні безчинства мали списати на протестувальників. Заради цього викривали та катували активістів (а перед цим побили журналістку Тетяну Чорновол). Чомусь нікого особливо не насторожило дуже дивне і суперечливе звернення президента? Про нього взагалі усі забули. Перше враження від нього — ні про що, ніби якесь недоговорене, з натяками і навіть спробою виправдатися. Там є слова, мовляв, сподіваюсь, ви мене зрозумієте... І в той же час ніби не сказано останньої фрази, заради якої це звернення й записували. Саме тієї фрази, яку люди мали би зрозуміти? Фрази про введення надзвичайного стану, яка мала стати відмашкою для зачистки, силового та кривавого розгону...

Хаос, який панує у столиці протягом кількох останніх днів, вбивства протетстувальників, викрадення активістів, усе це робиться для того, щоб люди якщо не із зрозумінням, то принаймні без штиків прийняли введення надзвичайного стану. Або навіть самі просили президента навести в країні порядок. І влада порятує країну тоталітаризмом. Мовляв, гайки так розхитались, що конче треба їх закрутити. Наглухо і намертво! А Заходу пояснять, ми, мовляв, не з мирним Майданом боремося, а з хаосом, бандитизмом і тероризмом. Звичайно, Захід цього не проковтне, бо вже давно зрозумів, з ким має справу. Чи вже не має? Віце-президент Європейського парламенту Яцек Протасевич заявив, що новини з України приголомшили. І попередив: Європейський Союз може припинити офіційні відносини з Україною, якщо підтвердиться, що міліція стріляла в демонстрантів вогнепальною зброєю.

Відтак ми залишимося сам на сам з окупантом. І нам нічого не залишається, як боронити власну країну.