Янукович розвів «как котят» і Україну, і Європу

Президент поставив хрест на обіцяній євроінтеграції. А казали, що «донецькі» порожняк не гонять…

Українці переживають загальнонаціональний шок. Ще б пак! — за кілька днів до саміту «Східного партнерства», який відкривається у Вільнюсі 28 листопада, президент країни зі своєю командою відмовився підписувати документ історичної ваги — Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Чогось подібного світова політика не пригадує. Це так само безвідповідально, як те, що закохані кілька років зустрічалися, привселюдно оголосили дату свого весілля, родичі накрили столи, гості зійшлися, а один з наречених раптом заявляє, що під вінець не піде. Бо мешти у нього затісні, а у молодої — сукня старомодна чи ще щось у такому роді… Ганьба на все село! У цьому ж випадку все значно серйозніше. Відмінивши «шлюб» з Європою, відмовники зрадили не окрему людину — всю Україну. Ганьба на весь світ…

Віктор Янукович любить казати, що він — господар слова. Що, як представник шахтарського Донбасу, «порожняк не гонить» — себто виконує обіцяне. Не раз і не два заявляв про незмінний курс у Європу. Згадка про євроінтеграцію була одним з пунктів передвиборчої програми його рідної Партії регіонів. Навесні цього року люди Януковича парафували (технічно погодили) 900 сторінок тексту Угоди. Міністри в уряді Азарова, та й сам Микола Янович направо-наліво розповідали, які знач­ні переваги дасть нам асоційоване членство в Євросоюзі. Парламентська більшість після «чоловічої» розмови з президентом, як солдати, дружно голосували за євроінтеграційні закони. Михайло Чечетов на телеефірах заявляв, що Янукович і його ПР тріумфально заведуть Україну в Європу. І так само тріумфально, «однією лівою», виграють наступні президентські вибори, відібравши головний козир в опозиції.

Свою рішучу налаштованість на Європу Янукович якийсь місяць тому підтвердив в інтерв’ю провідним вітчизняним телеканалам. Розповідав пресі, як йому викручували руки у Кремлі, як на кожному кроці принижують Україну, оголошують їй торгові війни, ведуть інформаційну війну. Він, президент України, мовляв, не потерпить такої зверхності, образ і шантажу від північного сусіда. І тому веде країну на Захід. І ніхто йому не завадить!

Як ми всі помилялися, вірячи цим словам! 46-мільйонну Україну, висловлюючись словами його однопартійця Чечетова, «развел как котят». Пішов «залізний господар» на принизливий поклін до хазяїна Кремля, незважаючи на те, що Білокам’яна і не думає жити із братами-слов’янами по-братськи. Не збирається знижувати для українців ціну на свій газ, на шкоду Україні будує обхідний газогін «Південний потік», «пачками» депортує з російських будов наших заробітчан, після «цукеркової», «сирної» воєн розпочала з нами «металургійну» війну. І при цьому з російських телеекранів щодня каналізаційними потоками ллється бруд на Україну…

Янукович каже, що Україні треба взяти «європаузу», бо асоціація з ЄС може завдати нашій економіці відчутного удару. «Як батько не може залишити сім’ю без хліба, так і я не маю права залишити людей напризволяще з тими проблемами, які можуть виникнути, якщо під тиском, який ми відчуваємо, зупиниться виробництво і мільйони громадян будуть викинуті на вулиці», — патетично-сльозливо обґрунтовував свою відмову Янукович. А де ж був «батько нації» останні 3 роки і 9 місяців свого президентства, під час яких «наближав» країну до Європи? Чим займалися його підлеглі-«професіонали» на чолі з Азаровим, як рахували, якщо тільки тепер дізналися, що дружити з Європою буде «збитково»?

Після потужного спротиву, який спалахнув в Україні внаслідок євроінтеграційного демаршу, Янукович спробував виправдати свою поведінку. «Аргументи» кроку назад виклав у розмові з тими ж журналістами, яким ще недавно обіцяв привезти з Вільнюса асоціацію. На запитання, чи коли-небудь Україна підпише Угоду, відповів відмовкою. «Як тільки вийдемо на той рівень, який нам буде комфортним, і коли він буде відповідати нашим інтересам, коли домовимось на нормальних умовах, тоді будемо вести розмову про підписання. Коли це буде? Швидко чи не дуже швидко. Час покаже. Я хочу, щоб цей час був якомога скоріше», — заявив у телеінтерв’ю.

А ще поскаржився журналістам фінансовою скрутою. Мовляв, для переходу української економіки на європейські стандарти необхідно не менше 20 мільярдів євро на рік, «а в цілому до 2017 року потрібно приблизно 160 мільярдів євро». Тим самим Янукович визнав, що за його керівництва україн­ська господарка опинилася на межі банкрутства. Іншими словами, що керівництво це було бездарним.

«Накапав» Віктор Федорович на Міжнародний валютний фонд, на європейські структури, які начебто відмовлялися надавати нам вигідні кредити. Сказав таке: «З 2010 року три роки поспіль цю цукерку у красивій обгортці нам показували і казали: «Ви їх (кошти МВФ) отримаєте, коли з Міжнародним валютним фондом підпишете угоду». Не треба нас так принижувати. Ми не малі діти, на солодкі цукерки ми не йдемо. Ми — серйозна європейська країна, а МВФ каже: «Підніміть тарифи для населення, заморозьте заробітні плати та пенсії» і так далі. Я на це ніколи не піду». Не договорює президент усієї правди. Той же МВФ дає позики за умови проведення реформ, ощадливого використання бюджету. Навряд чи такою ощадливістю є будівництво вертолітних майданчиків-монстрів, прокладання доріг до президентської резиденції та інші непродуктивні витрати…

Під час «телесповіді» президент заявив, що питання євроінтеграції треба обговорювати у форматі трьох — Україна, Євросоюз і Росія. Тим самим визнав, що не є самостійним гравцем, що без Москви навіть не дихне.

Згадав і про Тимошенко. Всупереч попереднім своїм обіцянкам у найближчий час вирішити питання з її ув’язненням, натякнув, щоб Євросоюз не пхав у це питання свого носа. Бо ЄС — не суд. Це ще одна відповідь про послідовність президента.

В одному з епізодів свого інтерв’ю Янукович закликав (не знати кого) перестати «мучитися дур’ю» — а налагоджувати нормальні партнерські відносини з Росією. А хто проти? Нам дуже потрібні цивілізовані, рівноправні, дружні відносини з нашим найбільшим сусідом. «Шлюб» з Європою такого партнерства з Росією не заперечує. Питання в іншому — перестати плазувати перед Москвою.