Передплатити Підтримати

Самосуд іде!

Останні ДВА ТИЖНІ в Україні позначені стихійними народними бунтами. Якщо ще рік тому невдоволені громадяни порівняно мирно пікетували урядові установи, гримаючи об асфальт пластиковими пляшками, то тепер приступом, із застосуванням «коктейлів Молотова», беруть відділки міліції.

Вогонь із «сірника» миколаївської Врадіївки перекинувся на інші опорні пункти МВС. Від розлюченого натовпу змушені були захищалися правоохоронці у Фастові, Ніжині, Василькові. У районній Козові на Тернопільщині перехожі недавно ледь не перекинули машину Державтоінспекції, працівники якої «придумали» історію з нетверезим водієм, на очах людей лупцювали його…

Українці — народ смирний, терплячий. Щоб взялися за «вила», їх треба добряче довести. На жаль, доводять. Масові протести людей — реакція на кричущу бездіяльність влади у всіх сферах. У Врадіївці вона не реагувала на гестапівські методи роботи міліції. На тій же Миколаївщині, у Первомайську, пригадайте, восени минулого року обурені люди вийшли на вулицю через цинічні фальсифікації під час парламентських виборів, залучення до маніпуляцій стрижених «гопників». Кілька тижнів тому на згадуваній Миколаївщині люди взяли в руки ломи, захищаючись від рейдерів, які хотіли захопити їхню землю, підприємство.

Чиновницьке і бандитське свавілля — актуальна проблема кожного регіону. Доведені до краю тим, що Держказначейство не виплачує належні кошти на соціальні потреби місцевих громад, жителі Івано-Франківська, Мукачевого, Хуста та інших міст вдалися до «інтелігентного» бунту. Розмістили на вулицях банери зі зверненням до президента. Мовляв, захистіть від свавілля ваших підлеглих, віддайте закладені у бюджеті гроші на ремонт вулиць, водогонів, освітлення, дитсадки. Та хіба їх почули?

Кілька днів тому жителі Ходорова на Львівщині перекрили національну трасу, вимагаючи ремонту місцевого «танкодрому». До протесту долучилися водії, машини яких гроблять дороги, «відремонтовані» (за словами прем’єра Миколи Азарова) «на 98%». Стихійні дорожні бунти виникали у Новому Роздолі, Сколе, Сокалі, Кам’янка-Бузькій, Радехові, Бродах.

На Тернопільщині люди виходили на вулицю через відбирання держадміністрацією городів і передачі їх своякам. А також через закриття початкових шкіл у віддалених селах, захоплення піщаних кар’єрів, через наміри «оптимізувати» (себто віддалити на десятки кілометрів) районні лікарні.

Від людей часто можна почути слова зневіри і відчаю: якщо ми не знайдемо захисту у представників держави, доведеться воювати за правду самостійно, своїми методами боротьби, на власний розсуд. При цьому не виключають актів самосуду. Події у Врадіївці засвідчили, що ці застереження — зовсім не жарти…

Як мали би діяти органи влади у «передреволюційних» ситуаціях? Правильно, не доводити до революції. Миттєво розв’язувати проблемні вузли, усуваючи причини, які змушують людей стискати кулаки. А як чинить влада насправді? Вдає, що нічого не сталося. Скажімо, замість того, щоб зробити «розбір польотів» у Державному казначействі, яке відмовляється фінансувати місцеві органи влади, «на килим викликають»… авторів протестних білбордів…

Через низку резонансних злочинів за участю працівників правоохоронних органів при появі людини у погонах на вулиці у багатьох виникає алергія. Україну «штормить» через міліцейське свавілля. А в цей час міністр МВС, ніби нічого не сталося, бере відпустку...

Коли зайву пару не випускають, котел вибухає. Чому такої перспективи не бояться ті, що, образно кажучи, варять народ у закритому казані й щораз підкладають нових дров?