Кадри вирішують все!
Минулого ТИЖНЯ сталися знакові кадрові ротації. Головою ЦВК замість “ніякого” Володимира Шаповала став одіозний Михайло Охендовський, який у 2004 році, під час Помаранчевої революції, проявив себе як вірний пес тодішнього кандидата в президенти Віктора Януковича.
Охендовського вважають молодшою копією Сергія Ківалова. Наразі ківаловською кличкою “Серьожа-підрахуй” його не “нагородили”, але прізвище на народну творчість цілком надається... Міністром юстиції стала Олена Лукаш. Теж дама колоритна (про неї читайте на сайті завтра). Головою Вищої ради юстиції обрано Олександра Лавриновича. А “перекінчики”, як правило, найбільш віддані служаки.
Як бачимо, останні кадрові призначення прямо пов’язані з майбутніми президентськими виборами. Для Віктора Януковича 2015 рік — це своєрідна точка неповернення, гамлетівське “бути чи не бути”: або зберегти владу та все “нажите непосильним трудом”, або усе втратити зі сумними наслідками. А втрачати є що. Межигір’я у Монако не вивезеш...
Практично увесь бізнес Сім’ї зав’язаний на державному бюджеті. Сім’я стає найбільшим олігархом в Україні, підминає під себе чи не усі галузі, в тому числі і стратегічні. Останнім часом фірми, які прямо пов’язують з сином президента, виграють усі тендери на державні закупівлі. Усе це відбувається на тлі явного економічного занепаду в країні, коли дрібний і середній бізнес не живе, а доживає. Грошей у казні ледь вистачає, аби виплачувати зарплати бюджетникам та мізерні пенсії. Але і цих коштів до кінця року не стане. А на якісь інфраструктурні речі, наприклад, ремонти доріг, грошей просто немає. Бізнес добивають щоразу новими податками та зборами. Однак офшорів, через які втікають мільярди, в тому числі і з бюджету, вперто не перекривають. Це, зреш-тою, і не дивно, бо український уряд складається або з олігархів, або з їхніх представників. А вони собі — не вороги, не будуть рубати сук, на якому сидять. Інтереси держави і олігархів зазвичай не збігаються, тому перспективи для розвитку економіки за таких реалій немає. По суті, влада стала заручником системи, яку сама побудувала. Адже керують країною люди з психологією не створювати, а відбирати... Владу в таких умовах можна зберегти лише адміністративними чи силовими методами. Останні кадрові ротації свідчать, що саме до таких і готуються. Тому на ключові посади ставлять не просто лояльних та надійних виконавців, відданих президенту, а людей, які готові виконувати будь-які незаконні накази. Таких собі “залізних солдатів” без гальм.
Згадайте буремний 2004 рік. Масові фальсифікації вивели людей на вулицю. Ситуація була вибухонебезпечною, особливо, коли голова ЦВК Сергій Ківалов “через коліно” проголосив Януковича президентом. Кровопролиття вдалося уникнути лише завдяки тому, що Верхов-ний суд був незалежним і ухвалив “компромісне” рішення про так званий третій тур. Це дало можливість розрядити ситуацію. Ну і, звичайно, завдяки позиції Кучми. Нагадаю, Янукович наполягав, аби Кучма склав повноваження і передав бразди правління країною прем’єр-міністру, тобто Януковичу. А той був готовий розтрощити Майдан...
В 2015-му ситуація буде значно складнішою, ніж у 2004-му. Нині вже немає жодного незалежного суду — від Верховного до районного. Під ковпаком президента усі силові структури — міліція, прокуратура, армія, СБУ. На керівних посадах сидять віддані Сім’ї люди. Рейтинг Януковича падає. Отже, розрахунок лише на фальсифікації. Це очевидно. Тішитися ілюзіями, що Віктора Федоровича зупинять протести людей, думаю, не варто. Він зупинятись не буде... Який вихід з цієї безнадійної ситуації? Єдиний! Єдиний кандидат! Причому у першому турі. Усі розмови, мовляв, у першому турі нехай йдуть усі, кому заманеться, а вигравати опозиція буде у другому турі, — на руку Януковичу.
Для того, щоб змінити теперішній стан речей, потрібно, аби вихід з ситуації бачив народ. Виборець повинен побачити реальну альтернативу. В 2004-му він її побачив. Це був Ющенко. Тоді Ющенко був отим єдиним кандидатом. Якщо на наступних президентських виборах у першому турі висунуться усі троє лідерів опозиції, плюс піде з десяток-другий інших гетьманчиків, то цілком можливо, що в другий тур жоден з опозиційних кандидатів не потрапить. Якщо зважити на результати останніх парламентських виборів, де Компартія взяла 13,2%, то сценарій, коли в другий тур виходить Симоненко, не такий вже нереальний. Майте на увазі, що влада буде підігрувати цьому розвитку подій, може навіть і скинути у першому турі головному комуністу кілька своїх відсотків... І тоді доведеться галицьким патріотам і “противсіхам” агітувати за Віктора Федоровича... Зрештою, їм не звикати.
Якщо опозиціонерам не вдасться домовитись про єдиного кандидата, то цю роботу за них має зробити народ. Тоді Майдан має бути не після виборів, а до них!
АНЕКДОТ ДО ТЕМИ
Янукович привітав Охендовського з обранням головою ЦВК. Охендовський, своєю чергою, привітав Януковича з обранням його президентом в 2015 році.
