Через кордон пішки? Варшава проти...

Польські неурядові організації домагаються створення пішохідних пунктів пропуску на кордоні з Україною і Білоруссю. Ініціативу підтримує Фонд Баторія, група депутатів польського сейму і Європарламенту. Однак чиновники польського МВС проти.

Нині на східному кордоні Польщі пішохідний рух дозволено тільки в двох пунктах пропуску: Медика — Шегині на кордоні з Україною та в туристичному пункті пропуску з Білоруссю у Біловезькій Пущі. Така дискримінація пішоходів — релікт давнього польсько-радянського кордону, який мав бути щільним та непрозорим для людей. На кордоні Польщі з Німеччиною, Чехією і Словаччиною руху пішоходів ніколи не забороняли. Під’їхати до пункту пропуску автобусом, швидко перейти кордон пішки та на словацькому боці сісти в автобус до найближчого міста, звідки можна доїхати потягом хоч у Братиславу, — улюблений спосіб подорожування польських туристів. Так само з Кракова чи Любліна їздять до Праги чи Берліна. Замість платити за прямий поїзд, дешевше й швидше доїхати внутрішнім автобусом чи потягом у Чешин або Шлюбіце, перейти пішки в Чехію чи Німеччину (у чеський Тешин чи Франкфурт-на-Одері) і далі їхати чеською чи німецькою залізницею куди заманеться.

Після Євро-2012 серед поляків зросла зацікавленість у тому, щоб поїхати в Україну, наприклад, до Львова чи в Крим. Чимало туристів, особливо студентів, не знаючи про заборону пішохідного перетину кордону, під’їжджають автобусом під пункти пропуску Кросценко — Смільниця та Гребенне — Рава-Руська — і там дізнаються, що не можна перейти на український бік! Аби це змінити, на Фейсбуку заснували спеціальну сторінку (www.facebook.com/turystycznagranica). “Тільки Польща забороняє пішохідний рух на своїх кордонах, — каже громадський активіст Лукаш Островський. — Пішохідний рух дозволений на словацько-українському та білорусько-литовському кордонах, на кордонах України з Білоруссю і Росією. Дивно, що Варшава так обстоює цю заборону, — замість того, аби услід за Європою підтримувати пішохідний рух”.

Наразі польське МВС вперто не хоче йти назустріч. “Міністерство вважає, що пішохідний рух має сенс тільки там, де поблизу кордону є велике місто, — каже Лукаш Островський. — Мовляв, окрім Перемишля, таких міст немає, тому відкривати пішохідні переходи не будемо... Це абсурд! Пішохідні переходи потрібні не для того, щоб іти пішки з Томашова до Львова. А для того, щоб можна було під’їхати автобусом під кордон у Гребенному, перейти пішки на український бік і у Раві-Руській сісти в маршрутку або електричку до Львова”.

Залишається сподіватися, що аргументи громадськості на чиновників із польського МВС все-таки вплинуть. Впливовий Фонд Баторія планує провести на початку травня прес-дебати з цього питання. Буде представлено звіт “Не тільки автомобілем. Що ще треба змінити на польсько-українському кордоні”.

Останні записи автора