Справжній день той, у який Христос хрестився

19 січня православні та греко-католики святкують Водохреще. Це свято ще називають Богоявлення. Чому Богоявленням названий не день народження Ісуса Христа, а саме цей день? Бо справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який хрестився й освятив воду.


На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське свято. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. За християнськими переказами, коли Син Божий виходив із води, небо розкрилося, і на Його плече сів голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді.

В усіх церквах на Водохреще святять воду — її треба вживати натще. Тільки тоді має найбільшу силу і може відганяти від оселі злих духів, дарувати хворому одужання. Деякі священики переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. Щоб свячена вода приносила користь, треба дбати про чистоту власних думок і вчинків.

У селах, де є озера або великі стави, за кілька днів перед святом чоловіки вирубують з льоду хрест великого розміру, обливають червоною фарбою або й просто буряковим квасом. За народним віруванням, коли священик опускає хрест в ополонку, з річки вистрибує нечиста сила, і гуляє землею доти, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися повертати нечисту силу у воду — хай якомога більше її загине від сильних морозів. За легендою, на Водохреще вода у річці на якусь мить перетворюється на вино.

На Водохреще треба не лише напитися свяченої водиці, а й окропити хату, а у селах — ще й подвір’я і всю господарку.

Святять воду не лише на Водохреще, або, як у нас, кажуть, — на Йордан, а й 18 січня. Тоді православні і греко-католики мають ще один святвечір — Щедрий вечір. Господині готують пісні страви — вареники, грибочки, смажать пампухи. А вдень у церквах правиться Служба Божа, після якої святять воду. Деякі люди 18 січня не їдять, аж поки не нап’ються йорданської водиці. З першою зіркою сідають до вечері. У селах дівчата гуртуються і щедрують хлопцям, хрещеним і найближчим родичам. У цю магічну ніч можна й ворожити. Хоча всі знають, що ворожіння — гріх, і нема чого намагатися дізнатися про своє майбутнє — більшість з нас все-таки ворожать. У православних християн вважалося, що найправильніше ворожіння — в ніч на Хрещення, тобто з 18 на 19 січня. Ми колись ворожили, але так, щоб не тривожити душ померлих. Писали на клаптиках паперу імена хлопців, кидали їх у капелюх і витягали. Пригадую, скільки років ворожила, стільки разів витягала папірець з іншим чоловічим ім’ям. Та не важливо, чи справдиться ворожіння, аби тільки зберігалися українські традиції!