Як зустрінеш Старий Новий рік , так його і проживеш!

Традиція відзначати Старий Новий рік у ніч із 13 на 14 січня виникла після 1918 року, коли було введено нове літочислення.


Колись цей день припадав на 1 січня і називався днем Василя. Для дівчат день Василя був досить важливим, вважали, що наворожене у цей день збувається. У 1699 році за наказом Петра I Новий рік був перенесений на 1 січня за старим стилем, тобто на 14 січня за новим стилем. Після революції в 1918 р. більшовики «скасували» ще 13 днів у році, які становили різницю між нашим літочисленням й європейським.

Так утворилися два святкування Нового року — за новим і старим стилем. Зі самого ранку

14 січня хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів.

Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день віншувати Василів. А, загалом, це свято проводили благоговійно з церковними або домашніми молитвами.

Певні обряди у різних регіонах існують і досі. Скажімо, на Мостищині діти вранці ходять “крєкати”: “Крє, родися, жито й пшениця і всяка пашниця...”. А парубки ходять у ті хати, де живуть незаміжні дівчата. Причому йдуть вдосвіта з цвікачем (тоненьким прутиком. — Г. Я.). Колядують під вікном і віншують. Коли господар вийде їх почастувати і дати коляду, найспритніший з них забігає у хату, де ще спить незаміжня дівчина. Лупцює її тим цвікачем і примовляє, щоб до року заміж вийшла. Колись і мені дісталося таким цвікачем, коли на Старий Новий рік ночувала у своїх тітоньок. Моя хрещена цьоця Ганка стала грудьми на порозі і не впускала хлопців. Але що то є — молодим і здоровим відсунути вбік стареньку тітку. Я була така бита тим цвікачем, що вже у липні того ж року вийшла заміж. Відтоді вірю у прикмети.

Люди вважали, що на Новий рік до оселі приходить Доля людини і поселяється в якійсь тварині чи речі, а тому пильно стежили, щоб «злий» не зашкодив цій Долі. Тому й щедро викуповували те, що «пропало», та нічого нікому не давали чи позичали (окрім вертепу та посівальників). Усі намагалися бути радісними, веселими і добродушними. Уникали на Новорічне свято сварок і намагались помиритись з усіма сусідами — бо як зустрінеш Новий рік, так і проживеш!