Без поразок не буде радості від перемог

Цю життєву істину повинні пояснювати батьки своїм дітям, коли ведуть їх на різноманітні конкурси


Подруга запросила мене у Львівську філармонію, де проходив конкурс краси «Міні-міс-Львів». Відверто кажучи, не люблю відвідувати такі заходи, бо наперед знаю, що буде море сліз, адже тільки одна з дівчаток отримає корону «Міні-міс», ще кілька удостояться інших титулів, а всі решта поїдуть додому розчаровані і ображені на увесь світ. Бажання побувати на такому конкурсі виявила моя внучка Юльця, а її слово — закон для мене.

Окрім краси, треба було показати ще й свій талант у якомусь виді мистецтва. Розповідаючи про себе, дівчатка висловлювали свою мрію — перемогти у конкурсі краси. Бо для цього вони сюди прийшли, і, що найголовніше, на перемогу налаштували їх батьки. Всі діти намагаються бути най-най-най: найгарнішими, найрозумнішими, найчемнішими. Перемога їх окрилює і піднімає самооцінку. А програш стає непоправним горем. Тому, щоб дитина правильно сприймала особисті невдачі, її потрібно навчити програвати.

Була свідком, як після цього конкурсу усіх учасниць і батьків запросили на фуршет. Канапки, фрукти, цукерки, соки — такий маленький підвечірок запропонували організатори маленьким красуням і їхнім батькам. Заплакана дівчинка, яка не отримала жодного титулу, зайшла у кімнату, де були накриті столи, і простягнула руку до мандаринки. Озвіріла мама як шарпнула те дитя за руку зі словами: «Залиши це! Вдома будеш їсти! Йдемо звідси! Нам тут нема що робити!». І маленька красуня отримала ще один удар — цього разу від найріднішої людини. Мама замість того, щоб донечка побула серед дітей, трохи заспокоїлася, продемонструвала своєю поведінкою, як несправедливо вчинили з її дитиною. Цей випадок нагадав мені казку про Попелюшку, де зла мачуха, жодну з доньок якої принц не вибрав собі за наречену, демонструючи обурення, наказала: «Крихітки, за мною! Я цього так не залишу! Буду скаржитися королю!».

Усі не можуть бути принцесами, і не кожному на долі написано вийти заміж за принца. Головне завдання батьків — допомогти своїй дитині не концентруватися на невдачі, а подолати її. Якщо дитина програла і не стрималася — засмутилася і почала плакати, значить, її треба втішити, пояснити, що від невдач ніхто не застрахований. І що це лише конкурс. А попереду цих конкурсів буде ще ой як багато, і буде ще багато перемог! Навчити дитину достойно програвати — важливе завдання, бо це придасться їй у дорослому житті. Бо тільки від батьків залежить, щоб дитина зрозуміла: без поразок не буде і радості від перемог.