Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Святий Миколай з мого дитинства

19 грудня греко-католики і православні відзначають День святого Миколая – одне з найсвітліших і найрадісніших свят усього християнського люду. У цей день і кожен з нас, згадуючи дитинство, сподівається на якесь маленьке диво, здійснення заповітної мрії, котра під силу лише Святому Миколаю.

У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і кладе, переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі, жадані дарунки. І що характерно — саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка. Звідки Миколай знає, що кому потрібно? Бо напередодні чарівної ночі діти пишуть листа до святого, кладуть його на вікно і сподіваються на здійснення мрії. Чи то ангел, чи то яка пташка того листа забере.. А якщо малюк ще не вміє писати, то святий і так здогадається.

А що чекає неслухняних? Ну, таких у нас майже нема. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і недовга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то, попри різочку, святий все ж покладе бодай шоколадку. Хіба би дитина зовсім не вірила у диво.

Навіть дорослі іноді «випрошують» собі презент. Думаю, святий Миколай приходить і до малих, і дорослих — усіх, хто у нього вірить.

У дитинстві цього свята я чекала ще більше, ніж Нового року. Часто звечора не могла заснути — дуже хотіла побачити, як Святий Миколай зайде у кімнату і зі свого величезного мішка витягне для мене подарунок... А вранці, як тільки розплющила очі, намацувала на стільці біля ліжка пакунок. І неважливо, чи це були тільки солодощі, чи якась іграшка — я свято вірила у казку і в доброго отця Миколая.

Вже потім, коли стала дорослішою і зрозуміла, хто вдома виступає у ролі Миколая, задовго до свята нишпорила по всіх закутках, шукаючи жаданого подарунка. Залазила на шафу, шукала його по шухлядах і антресолях. Куди мама у маленькій квартирі все це ховала — для мене й досі залишається таємницею..

Пригадую, як 19 грудня у школі пахло мандаринами, і кожен навперебій розповідав, що йому приніс Святий Миколай.

Минали роки, і потім вже мої діти з нетерпінням чекали на Святого Миколая, який приходив не лише до нашого дому, а ще залишав їм подарунки у бабусь. Тепер вже і мої діти виросли, у них є свої діти — мої найдорожчі внучата. І всі ми чекаємо на прихід Святого Миколая як малі діти... Чекаємо, бо віримо у диво.