Нехай школи вирішують, який підручник їм потрібен?

В Україні тривають підручникові баталії.

Міністерство освіти все нагадує, що без їхнього «одобрямсу» у школи літературу (підручники, посібники, брошури) пускати не можна. Зазвичай суха у визначеннях, офіційна міністерська прес-служба навіть зрадила традиції і опублікувала на диво емоційне повідомлення.

«Ось і все. Пишіть, що знаєте, читайте, що хочете. Але якщо в школі, то, будь ласка, отримайте гриф — світова практика. І навіть колишній міністр І. Вакарчук її не оскаржував, а навпаки, наполягав. Про що мова, панове?» — цитую офіційний сайт МОНМС.

У багатьох виникло запитання: а чи потрібен цей гриф взагалі? Без сумніву, пускати у школи невідомо що нерозумно. Нічого, окрім хаосу, це не спричинить. Як приклад, можна згадати посібники для підготовки до ЗНО. Знайшлося чимало кмітливих підприємців, які нагріли руки на вступниках. Нашвидкуруч наклепали тестів... Декотрі з посібників, ніким реально не перевірених, могли тільки зашкодити абітурієнтам.

Грифування шкільних підручників — світова практика. Але у нас це правило набуває якогось «збоченого» характеру. Надто часто вже трапляються маніпуляції. Нинішня влада грається підручниками з історії. Попередня влада також має в архіві «карикатурну» історію про ненадання грифа підручнику на тему шаржів та карикатур. Кажуть, через те, що він містив жартівливі зображення Ющенка та Тимошенко...

Заходжу на сайт «Дозвільної комісії для підручників» Східної Кароліни. Тут можна знайти всю інформацію: хто затверджує підручники, за якими критеріями їх затверджують. У комісії входять і науковці, і вчителі, і батьки. Батьків закликають брати активну участь у шкільному та студентському житті своїх чад. Теоретично і у нас процес відкритий. На сайті інституту інноваційних технологій можна знайти інформацію про початок та перебіг підручникових конкурсів, кому надали щасливий гриф... На думку завідувача кабінету розвитку освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Романа Пастушенка, замовниками навчальних книг мають бути школи, а не міністерство. Але чи зацікавлена влада у такій реформі? Адже це б додало школам самостійності, допомогло б розправити плечі, подолати страх перед чиїмось впливом згори... Звісно ж, це не вигідно владі, яка дивиться на освіту крізь призму адмінресурсу...