Японських ґейш «дістали» папараці

Чимало американських і європейських туристів, що відвідують Японію, мріють зробити селфі з екзотичними ґейшами. Зокрема у древній японській столиці Кіото, де нахабним папараці заборонили знимкувати ґейш іще 2019 року. Однак безпардонні іноземці на цю заборону не зважають…

Ґіон є одним із п’яти райо­нів древньої столиці Японії, де на вулицях можна зустріти ґейш у їхньому традиційному вбранні. Цей район славиться своєю не­повторною історичною атмос­ферою, але його жителям по­пулярність Ґіона часто заважає. Зокрема, місцевих ґейш атаку­ють нахабні іноземні гості, вима­гаючи, аби ці «туристичні атрак­ції» позували для «атмосферних» фото й селфі.

П’ять років тому місцева вла­да, щоб гарантувати ґейшам без­пеку й спокій, запровадила за­борону на фотозйомку цих жінок (і селфі з ними) на вулицях кіот­ського району Ґіон. За порушення карають штрафом у розмірі при­близно 100 доларів США. Однак численних папараці не лякають ані штрафи, ані попереджувальні інформаційні буклети, ані відпо­відні оголошення на вулицях…

Як розповів CNN представ­ник місцевої влади, ресторатор Ісокадзу Ота, проблема «ґейша-папараці», як називають агре­сивних фотографів, загострила­ся після пандемії, коли до Японії знову почали приїжджати сотні тисяч туристів із-за кордону.

Як наслідок, із квітня 2024 року влада району планує по­вністю закрити для туристів біч­ні вулиці Ґіона, де часто мож­на зустріти ґейш. Винятком буде головна вулиця району, Хана­мікоджі, на яку заборона не по­шириться. Інша ідея, яку розгля­дає місцева влада, — зобов’язати туристів подорожувати вулиця­ми Ґіона лише у супроводі місце­вих гідів.

Довідка «ВЗ»

Ґейша (японською «людина мистецтва») — традиційна японська ар­тистка, що розважає своїх гостей і приятелів танцями, співами, чайною церемонією, цікавою розмовою тощо, інформує Вікіпедія.

Основними центрами культури ґейш є Кіото, Осака й Токіо, у цих містах вони вперше з’явилися у XVII столітті. А «золотим століттям» ґейш вважа­ють XIX, коли ті були музами відомих поетів і художників.

Ґейша працює головно у чайних домах і традиційних японських ресто­раціях, де їй належить роль господині вечора, що розважає гостей-чоло­віків. Ґейша має підтримувати розмову й сприяти веселому настрою сво­їх гостей, за бажання фліртуючи з ними.

Із 18 років ґейша отримує можливість працювати за персональним графіком, тобто мати «данна» — чоловіка, з яким її пов’язує тимчасова уго­да (у них можуть бути близькі стосунки). Такий партнер ґейші оплачує її витрати (наприклад, придбання кімоно), а також сприяє зростанню її по­пулярності.

Найталановитіші ґейші демонструють вміння грати на музичних ін­струментах, співати й танцювати, регулярно беручи участь у виставах для широких мас.