«Рятують не лише від вогню, а й від голодної смерті»
З початку повномасштабного вторгнення запорізькі рятувальники щотижня привозять гуманітарну допомогу у прифронтові населені пункти області
…До війни Оріхів був сучасним містом з добре розвиненою інфраструктурою та зеленими парками. Нині від нього до лінії фронту — кілька кілометрів.
Щодня російські війська обстрілюють Оріхів, який розташований за 50 кілометрів від Запоріжжя, з різних видів озброєння: артилерії, реактивних систем залпового вогню, скидають на людей керовані авіабомби. Майже 80 відсотків житлового фонду знищено, не вціліла жодна багатоповерхівка, зруйновані навчальні заклади, церква, торгові центри, житлові будинки. Місто перетворилось на величезну руїну.
Щодня годуємо 20 собак і майже 40 котів
«Чуєте, як гупає?», — говорить сімдесятирічна пані Валентина, яку зустрічаємо на вулиці. — Канонада звучить безперестанку. Цієї ночі було до трьох десятків прильотів".
До війни у містечку мешкало 15 тисяч, нині залишилось трохи більше тисячі оріхівців. Переважно це люди поважного віку. Пенсію виплачують вчасно, однак навіть хліба купити ніде — всі крамниці розбомблені. Допомагають людям вижити рятувальники — двічі на тиждень з Запоріжжя привозять пенсіонерам продукти і питну воду.
«Мій будинок навпроти пожежної частини, — каже 70-річна пані Марія. — Він зруйнований обстрілами. Живу у хаті чужих людей, що прийняли мене. Щира подяка нашим пожежникам, без них ми навіть хліба не мали б. Рятують нас не лише від вогню, а й від голодної смерті».
У 75-річного пана Юрія поруч з хатою впала керована авіабомба і майже знищила житло. Частково відремонтувати хату допомогли волонтери. Однак у будинку немає ні світла, ні газу. Їсти дружина пана Юрія готує на плиті, що опалюється дровами. І не лише собі, а й чотириногим вихованцям.
«Ми нікуди не можемо виїхати, хоча нас запрошують племінники, що живуть у Запоріжжі, — каже чоловік. — Щодня годуємо 20 собак і майже 40 котів. Сусіди виїхали і їх залишили напризволяще. А ми їх не можемо покинути. Завдяки рятувальникам ми і наші чотирилапі друзі маємо що їсти. Вони привозять і нам продукти, і корми для собак і котів. Ми з дружиною оптимісти, тому у рідному домі чекаємо на нашу перемогу».
Нікуди не поїхала і пенсіонерка пані Людмила з села Мала Токмачка, яке до лінії фронту ще ближче. Під її опікою 13 покинутих тварин.
«Мої собаки передчувають обстріли, — каже жінка. — Знають, наскільки близько „прилетить“. Якщо поруч, починають скавуліти. Беруть мене зубами за одяг і тягнуть у підвал».
Часто працюємо під обстрілами
Як розповідає командир відділення 20 Державної пожежно-рятувальної частини міста Оріхів Ігор Горенко, обстановка у місті вкрай напружена. Щозміни рятувальникам доводиться виїжджати на виклики.
«Щодня виїжджаємо на ліквідацію результатів ворожих обстрілів, — говорить Ігор Горенко. — Часто працюємо під обстрілами. Гасимо пожежі, розбираємо завали, витягуємо поранених і загиблих. Це важко фізично і морально, але така наша робота. Що стосується гуманітарної місії - робимо все можливе, аби полегшити життя місцевих жителів. Всіх, хто приходить за продуктами та кормами, вже знаємо в обличчя. Треба людям зарядити телефони — не відмовляємо. І словами підтримуємо, бо вони старенькі і їм важко».
Допомогу мешканцям Оріхова рятувальникам передають благодійні організації. Частину продуктів та кормів для тварин — купляють за власні кошти. Окрім Оріхова, щотижня возять гуманітарну допомогу у такі населені пункти на лінії зіткнення, як Гуляйполе і Степногірськ.
Людмила ПРИЙМАЧУК
