В останню дорогу воїна проводжав і лелека…

У багатьох притулках для тварин доглядають лелек. Але той, що недавно поселився у Подільському зоопарку, — особливий. Люди кажуть, у нього добре, чутливе серце.

Кілька місяців тому у селі Кач­ківці на Вінниччині проводжали в останню дорогу воїна ЗСУ Олек­сандра Луценка, який загинув у бою під Куп’янськом. Обабіч до­роги, якою проїжджав траурний кортеж, стояли навколішки міс­цеві жителі. Аж раптом з висоти приземлився і став біля них чор­ний птах з білою ознакою. Сто­яв зажурений, з похиленою го­ловою, коли процесія проходила мимо. А потім разом з усіма пі­шов за нею на цвинтар. Коли до­мовину з воїном опускали у мо­гилу, злетів у небо і робив там прощальні кола. Так бузьок хо­тів віддати останню шану героєві. Його сумну ходу, а потім кружлян­ня над опечаленим селом зняли на камери столичні журналісти.

У самого лелеки нелегка доля. Маленьким він випав із гнізда. На землі його підібра­ла місцева жителька, вигоду­вала. А от коли почало холод­ніти, звернулася до зоопарку, щоб забрали Бусю до себе — мовляв, вдома нема для лелеки умов для життя взимку. Волон­тери з радістю прийняли птаха до себе, обстежили, дали окре­мий вольєр, годують рибою.

А у самій Качківці люди без лелеки почуваються якось са­мотньо. Звернулися у Вінницю, щоб повернули їм Бусю. Там не заперечують. Кажуть: перези­мує лелека в місті, а весною від­дадуть його у рідне село.