Не віддав зайця мисливцям…

Один із притулків тварин України поповнив домашній заєць. Цікава історія його перекочування із лісу на сільське обійстя, а потім — до зооволонтерів.

Торішнього березня під час про­гулянки лісом Павло Підгранич­ний знайшов крихітного зайчика. Природолюб розглянувся довкола — диких родичів цього беззахис­ного створіння поблизу не було. І навряд чи кимось налякана зай­чиха повернулася б по своє ди­тинча. Павло переживав, щоб кри­хітного пухнастика не вполював якийсь хижий звір чи бродяча со­бака. Тому забрав малого до себе додому…

Спочатку тримали знайду у хаті, у картонному ящику, вигодовували молоком. Коли підріс, давали йому сіно, зерно, люцерну, яблука, гілки малини. А коли подорослішав, пе­реселили зайчика у кролячу клітку.

Тваринка так звикла до своїх опікунів, що йшла до них на руки, бавилася з дітьми. Бувало, сидить ґазда на дивані, дивиться телеві­зор, а його улюбленець вмостився неподалік, лапками волосся на го­лові перебирає…

Преспокійно гуляв цей «кварти­рант» і по саду, не думав нікуди вті­кати. Однак випускати у ліс зайчи­ка було ризиковано: навряд чи він звик би до самостійного життя на незнайомій території.

І все ж прирученому вуханеві потрібен був більший простір. Пав­ло розповів про це у соцмережах. Проте несподівано першими від­гукнулися ті, у кого були шкурні ін­тереси. Одні хотіли на цьому зай­цеві тренувати своїх мисливських псів, інших цікавило його хутро. Ще інші хотіли спробувати шаш­лику із зайчатини. Всім їм Павло відмовляв. Казав, що хоче відда­ти домашнього зайця у добрі руки — щоб той жив.

Цей заклик почула одна із тер­нопільських волонтерок — пообі­цяла дати прихисток приручено­му зайцеві у притулку для тварин. Приїхала і на перших порах забра­ла зайчика до себе. А на знак вдяч­ності за це врятоване життя пода­рувала природолюбу породистого кролика зі своєї колекції.

Втім, забувати про свого вихо­ванця Павло не збирається. Через кілька тижнів, набравши гостин­ців, він зі всією сім'єю поїде прові­дати зайчика у звіринці, який став йому уже третьою домівкою. За­одно діти Павла подивляться на інших мешканців цього притулку, яких доглядають добрі люди.