«Слуга» Безугла мала би постати перед судом. Бо принизила людину через… вагу

У житті української «еліти» новий скандал. Точніше — продовження старого. В. о. гендиректора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак звернулася до Голосіївського райсуду Києва з позовом до юриста Клима Братківського — про захист честі, гідності та ділової репутації, оскільки цей правник зробив щодо неї дискримінаційні заяви. Згадуваний «шанувальник закону» у липні цього року допустив нечуване хамство, принизив згадувану жінку, написавши у соцмережах, що вона «не може очолювати музей Голодомору через зовнішність». Давав зрозуміти, що людині з такою, як у пані Лесі, зайвою вагою не варто представляти установу, де йдеться про загиблих від голоду. Ці неприпустимі вислови правозахисники вважають проявом нетолерантності, так званого бодішеймінгу (критики або приниження особи через особливості її тіла). І вважають, що винуватець має бути покараний. Ще більшої потворності ця історія набула після того, як її вирішила прокоментувати відома багатьма «зашкварами» народна депутатка від провладної фракції «Слуга народу» Мар’яна Безугла.

На початках свого допису Без­угла засудила будь-які прояви бо­дішеймінгу, назвала його огидним, неприйнятним явищем. А далі, що нази­вається, пустилася берега.

У своєму блозі депутатка провела думку, що очільниця музею Голодомору-геноциду повинна відповідати певним ві­зуальним стандартам — як, скажімо, ве­дуча новин, фехтувальниця чи бойовий медик. А ось спробуйте зрозуміти по­дальший хід думок члена парламенту (наводимо їх за оригіналом допису, гра­матику автора збережено):

«…Ожиріння є хворобою згідно ВООЗ, яка в абсолютній більшості виникає тоді, коли споживання калорій перевищує їх згорання, — розмірковує «слуга народу» Безугла. — Тобто, коли людина споживає надмірну, а при ІІІ ступені, в кілька разів більшу, за щоденну потребу, кількість їжі. Тобто, ресурсів.

Ще раз, ви страждаєте ожирінням, коли занадто багато їсте! Це не наслі­док поранення, не онкологічне захворю­вання чи вроджена вада. Це в абсолютній більшості випадків — прямий наслідок ва­шої харчової поведінки.

Отже, з одного боку маємо надсклад­ну тему історії про те, як дії росіян при­зводили до смерті від обмеження їжі. Як майже сотню років тому, так і зараз. З іншого, керівником цього напрям­ку призначаємо жінку, яка знищує своє здоров’я, свідомо перевищуючи свою потребу в їжі в кілька разів.

А тепер змоделюємо ситуацію: спіл­кування з представниками однієї з аф­риканських країн, яка потерпає від про­довольчої кризи із-за рф, пані Леся бере слово, коментує. Чи буде в африкан­ців емпатійна спорідненість, емоційне сприйняття її слів під час бесіди?".

Усе це заявила народний депутат України Мар’яна Безугла, членкиня Між­фракційного об'єднання «Гуманна країна», створеного за ініціативи UAnimals для популяризації гуманістичних ціннос­тей та захисту тварин від жорстокості. Підкажіть, скільки гуманізму в її розмір­ковуваннях?

Якщо, шановні читачі, ви після вбив­чих слів цієї «слуги народу» раптом не стали на її бік, то вона вирішила підси­лити аргументацію. Й ілюструвала свій допис цинічним колажем, в якому ви­користано фото самої пані Лесі Гаси­джак в одному ряду з архівними знім­ками часів… Голодомору, зображенням пам’ятника його жертвам, де тендітна виснажена дівчинка притискає до гру­дей колоски. А ще депутатка супрово­дила свої тези скріншотами тематич­них газетних публікацій із заголовками «В Африці і на Близькому Сході 1,4 млн дітей загрожує голодна смерть, — ООН», «Україна та Захід рятуватимуть Африку та Азію від голоду. Це обійдеться у сотні мільйонів доларів»…

Шквал обурливих відгуків на допис Мар’яни Безуглої засвідчив, що у нашо­му суспільстві не сприймають такої моде­лі поведінки, вважають її аморальною. До­зволю собі процитувати кілька коментарів:

• Ліхтаренко Олеся. «Коли не було Ін­тернету, то тільки в сім'ї знали, хто неспо­вна розуму, а зараз… Як можна бути такою нерозумною, зверхньою, непрофесій­ною?».
• Ніна Юрик. «Пані Безугла, а ви не зна­єте, що є хвороби ендокринні, які спричи­няють таку вагу?! Людина може їсти як ди­тина, а її розносить. Про гіпоталамічний синдром не чули?.. Добре, що ви пішли в ВР, а не залишилися лікарем. От повезло пацієнтам! Зате не повезло державі!».
• Оксана Єрзак. «Мар'яно, не зупиняй­теся! Ви ще багато можете написати для книги по психіатрії. Ви — унікальний випа­док…».
• Валентина Алдушина. «Про Руслана Стефанчука нічого не писали? Чому ж до жінки маєте питання? Огидно, як ви ста­витеся до людей».
• Oleg Pasichnyk. «А нічого, що з таких от ваших постів роблять висновок про нашу державу в цілому?».
• Mariana Cherniavska. «Товста людина може схуднути! А дурне так і залишиться — дурне!».

Підсумовуючи цю історію, висловлю і свою думку. Як на мене, серед відповіда­чів у судовому позові, який підготувала Леся Гасиджак, мала би бути позначена ще одна особа — безвідповідальна депу­татка Мар’яна Безугла.