«Наша задача — наповнити робочими місцями культурні заклади Донецької області, коли ЗСУ звільнять території від окупантів»

Уже понад рік у Хмельницькій області працюють 60 релокованих підприємств. Серед них не лише промислові виробництва з іноземним капіталом, які працюють на експорт та український ринок, а й навчальні заклади середньої спеціальної освіти. Розповідаємо історію релокації Бахмутського фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Заклад, де навчають майбутніх музикантів естрадного співу, хореографів різних жанрів постав в одному з колишніх училищ культури в Кам’янці-Подільському, що на Хмельниччині. Коледж орендує приміщення за бюджетною вартістю — 1 гривня в рік.

Це один з найстаріших мистецьких коледжів Донеччини, цього року святкуватиме 120 років. Напередодні широкомасштабного вторгнення рф у Бахмуті відремонтували навчальні корпуси коледжу та гуртожиток для студентів. На це з обласного бюджету виділили 40 мільйонів гривень. Але війна зруйнувала усі плани… Відзначити ювілей у Бахмуті не вдалося.

… Бахмутський коледж працює у Кам’янці-Подільському, тут навчається 186 студентів. Переважно це молодь з Бахмуту та північного регіону Донеччини, а також студенти з Харківської та Дніпропетровської областей. Також тут є кілька студентів з Хмельницької, Чернівецької та Вінницької областей.

Навчання у коледжі, яке переїхало з донецького Бахмуту — лише офлайн. Готувати музикантів онлайн — не варіант, відверто кажуть викладачі навчального закладу. Торік через форс-мажорні обставини в коледжі була змішана форма навчання. Зараз у навчальному закладі працює 55 викладачів. До нового навчального року коледж придбав нові меблі та музичні інструменти, гроші виділила Донецька ОВА.

«Якби тут не було укриттів, то офлайн-навчання не було би. Укриття є в нашому корпусі та за п’ятдесят метрів, яке належить іншому університету. Воно обладнане та сертифіковане. Попередній навчальний рік ми повністю провели у Кам’янці-Подільському, освітній процес почався вчасно — у вересні 2022 року, — розповідає для „ВЗ“ директор Бахмутського фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Карабиця В’ячеслав Паржицький. — Ми оселилися в історичній будівлі Кам’янця-Подільського. Тут багато чого відбувалося, раніше тут теж був навчальний заклад. Зараз працюємо з нашими студентами. Будівля тут невелика… Якби було більше приміщення для коледжу, то було б краще. Але це одні з кращих умов навчання серед інших релокованих закладів освіти. Наші студенти поселені у трьох гуртожитках Кам’янця-Подільського, зокрема гуртожитку від коледжу харчової промисловості та національно-педагогічному університеті імені Огієнка».

В’ячеслав Паржицький каже, що через загострення на фронті, з коледжу перевозили матеріальні цінності з квітня 2022 року. Рішення про релокацію ухвалили швидко, ніхто ні з ким не радився. Бо війна є війна… Перед тим на захід України переїхали викладачі, студенти: рятувалися від війни, яку розв’язали рашисти.

Через постійні обстріли навчальний заклад у Бахмуті постраждав, зруйновано концертний зал та навчальні корпуси. «Бахмут окупований, — каже мій співрозмовник. — Тож достеменної інформації про стан будівель коледжу культури і мистецтв у нас немає. Знаємо, що повністю зруйновано концертний зал та деякі інші приміщення. Інформацію про стан будівель вишукуємо у соціальних мережах».

«Речі вивозили з Бахмуту фурами, — продовжує розмову В’ячеслав Паржицький. — Поставили їх в Полтаві. Нас спершу прилаштував Полтавський фаховий коледж культури і мистецтв. Серед цінностей були музичні інструменти, меблі. Це те, без чого не обходиться освітній процес в коледжі. Також перевозили меблі для гуртожитків».

Запитую, чому релокувалися до Кам’янця-Подільського, а не обрали Полтаву. «Ретельно шукали приміщення для нашого коледжу. З 2014 року це найпровідніший навчальний заклад мистецької освіти Донеччини, — продовжує розмову В’ячеслав Паржицький. — У Полтаві не знайшлося місця, де ми могли б займатися. В нас багато студентів. Був варіант — розкидати студентів по різних приміщеннях. Але „розкиданий“ коледж — поганий варіант щодо контролю освіти».

Журналістка «ВЗ» побувала на музичній репетиції студентів. Усі в один голос кажуть, що задоволені новим місцем навчання, їм дуже припав до душі Кам’янець-Подільський. Але сумують за рідним Бахмутом. На прощання вони заграли нашій групі Гімн України та ще низку патріотичних пісень. Більшість студентів, з якими спілкувалася обіцяють повернутися після навчання на рідну Донеччину, аби відбудовувати свій край після того, як російські окупанти підуть геть.

«Ми готуємо фахівців, зокрема з окупованої частини Донецької області. Наша задача — підготувати хороших музикантів та хореографів для частини Донеччини, яка зараз в окупації і яку звільнять ЗСУ. Маємо наповнити робочими місцями культурні заклади Донецької області», — підсумував В’ячеслав Паржицький.