Революція Гідності. Пам'ятаємо. Не забудемо.

Усю ніч 19 лютого 2014 року Майдан Незалежності палав. Димова завіса не давала силовикам атакувати майданівців. Два роки тому розпочалися трагічні події на вулиці Інститутській під час Революції Гідності.

18 лютого з боку Інститутської "Беркут" і міліція повністю оточили урядовий квартал у Києві. Силовики перестали пропускати навіть працівників Верховної Ради. За кордоном натягнули колючий дріт. Також великими вантажівками повністю перекрили вулицю Грушевського. Але активістам, чисельність яких становила не менше 10 тисяч осіб, вдалося прорвати один з міліцейських кордонів на перетині вулиць Грушевського і Кріпосного провулка. Після цього підтягнувся "Беркут", було чутно постріли петард. На Грушевського підпалили шини.

На Інститутській, Грушевського, Кріпосному провулку та у Маріїнському парку загинули 10 людей, понад 500 отримали поранення.

18 лютого проти мітингувальників застосовували важку бронетехніку, розпочинається штурм Майдану. Проти демонстрантів, яких на Майдані перебувало близько 20 тисяч, зі сторони Інститутської були застосовані водомети й БТРи.

«Близько 15-ої години почався останній наступ «Беркуту». Спочатку усі спокійно відступали в сторону Майдану, але потім люди побігли... Сотні людей, і тоді почалась паніка. Мабуть це найстрашніше, що може статись серед такого великого скупчення людей, коли люди перетворюються на неконтрольований натовп, що біжить, з усіх боків лише будівлі, звернути нема куди, а в голови летить каміння…

Але ближче до верхньої барикади у людей, серед яких було багато жінок і літніх людей, відкрились три шляхи відступу — зачинене вже метро Хрещатик, люди розбивали вікна, щоб потрапити всередину, беркут бігли за ними, били, стріляли, і ми знаємо випадки, коли вибивали очі.

Інша частина людей рятувалась, стрибаючи у котловани справа від Інститутської, цей момент зафільмував Віктор Тимченко.

І третій шлях - вузенький 1,5-метровий прохід на верхніх барикадах, в який ринулись і намагались протиснутись сотні наляканих мітингувальників, в спини яких стріляли ті вурдалаки. Люди кричали, падали, чавили один одного, хтось плутався у колючому дроті, найстрашніше пережили ті, хто опинився у самому низу того місива… В безпомічних, затиснутих людей кидали гранати, бруківку і каміння! Беркут кого діставали — били дубинками, лупили по головах...

Георгій Тука розповідав про священика, який намагався спасати людей, витягуючи їх з тої «купи тіл», не зважаючи на те, що кийки беркутів летіли і по його спині. Ймовірно, це католицький або греко-католицький священик…

Моторошне відео надіслав Сергій Караванський, який опинився у тому завалі», — наводить спогади активістів Варта1 у соціальній мережі «Вконтакті»

Близько 22:00 загорівся Будинок профспілок, де в той час розташовувався штаб євромайданівців і перебували поранені. Через пожежу обрушилися конструкції між 4 і 5 поверхами.

На Майдані у ніч на 19 лютого перебувають близько 10 тисяч людей. Самооборона утримує периметр Майдану.

19 лютого усі під'їзди до Києва були заблоковані ДАІ. Потяги з західних областей затримували на багато годин.

Люди потроху оговтуються після нічного штурму і готуються до відбиття нової атаки.

Розбирають бруківку, прибирають сміття і готують "коктейлі Молотова".

19 лютого під час спроби силового розгону мітингувальників загинуло 16 осіб, завдано тілесних ушкоджень 206 особам. У приміщенні Будинку профспілок внаслідок пожежі загинули дві особи.

Упродовж дня люди несуть медикаменти до Михайлівського собору. Тут постійно працюють близько 20-30 лікарів, вони надають лише першу допомогу, після чого постраждалих відправляють в лікарні.

Сюди постійно прибувають активісти.

Мітингувальники облаштували штаби у приміщенні Державного комітету телебачення і радіомовлення України на розі вулиць Прорізної та Хрещатика, а також у будівлях Головпоштамту та Міністерства агрополітики.

Кривавий штурм Майдану сколихнув регіони України: відбувається масове захоплення будівель силових структур у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку. Міліція залишає відділки і самоусувається. Для боротьби з кримінальними бандами створено громадські варти, які здійснювали патрулювання міст.

20 лютого правоохоронці стріляли з вогнепальної зброї на ураження. У результаті загинуло 49 осіб та 157 отримали тілесні ушкодження. Вогнепальні поранення отримали 68 осіб.

Увага! Використовується нецензурна лексика!

У кривавому протистоянні на Майдані, за різними даними, загинули більше 100 людей. Їх назвали Небесною сотнею.

У Європі та США жорстоко засудили дії української влади проти народу і закликають ввести проти чиновників санкції.

"В Україні не громадянська війна, якщо під такою мати на увазі війну однієї частини народу проти іншого. Ми бачимо війну української влади проти власного народу", - зазначив депутат Європарламенту від Польщі, член Європейської народної партії Яцек Саріуш-Вольський.

23 лютого 2014 року у Львові прощались з убитим в Києві Андрієм Дигдаловичем.

Житель села Сокільники загинув від кулі снайпера.

Львів’яни почали сходитися на кладовище задовго до церемонії — уже близько другої години дня тих, хто прийшов ушанувати вічну пам’ять Андрія Дигдаловича, було кількасот. А близько 17-ї години, коли траурна церемонія увійшла до воріт кладовища, кілька тисяч львів’ян прощалися із загиблим героєм.

Один із товаришів Андрія розповів, що той був на Майдані з перших днів. “За ті три місяці, що Андрій був на Майдані, він став для нас побратимом, — розповів він. — Пам’ятаю 11 грудня, коли Андрій був одним із перших на Інститутській, “тримав” “Беркут”. Я пам’ятаю 20 січня, коли Андрій одним із перших стояв на Грушевського, був поранений гумовою кулею під око і втратив 80% зору… Проте він повернувся, тому що боровся за Україну. Багато хто говорить: “У вас є вибір”. Вибір — це Україна. Андрій — проста людина, яка вийшла не за політичні партії, не за якісь посади. Він вийшов за Україну, і помер за неї. Ми повинні пам’ятати — він став героєм за життя”.

Родич Андрія Ігор Менкуш пригадав, коли Андрія поранили 20 січня, його близькі думали, що Майдан для чоловіка завершився. Попри все, Андрій навіть про лікування чути не хотів. Лише, коли командир афганської сотні сказав: “Я наказую тобі полікуватися”, Андрій відлучився зі столиці на лікування. Довго вдома чоловік не затримався. За кілька днів уже був на Майдані.

“Увечері напередодні загибелі Андрій подзвонив, — згадував пан Ігор.- Він наче щось відчував. Сказав дружині: “Наталю, ти знаєш, що робити. Ти сильна…”. Зранку, за годину до загибелі, я з ним розмовляв. Він лиш промовив, скільки усього має мені розповісти. Ще сказав: “Не знаю, що зараз буде коїтися. Приїхали багато молодих хлопців. Зовсім юних —18-20 років. Вони не бачили армії, вони нічого не знають. Не знаю, що зараз буде…”. Андрія усі любили, особливо діти. У нього не було ворогів. Казав мені, що його донечка Настуся буде Президентом”.

Пам’ятні заходи у Львові з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні

19 лютого — тиха хода «Під щитом Небесної Сотні»

13.00 — формування колони біля Національного університету імені Івана Франка. Під час ходи студентська молодь організовано пройде від львівських університетів до площі перед пам’ятником Т. Шевченку (пр. Свободи). Там учасники встановлять конструкцію зі щитом Небесної Сотні.

19.00 — акція «Свіча пам’яті» на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку на проспекті Свободи. Громадськість міста поіменно вшанує пам'ять Героїв Небесної Сотні та запалить лампадки зі свічками, які викладуть у формі тризуба.

Вшанування Героїв Небесної Сотні у школах. Перші уроки у всіх школах Львова будуть присвячені пам’яті Героїв Небесної Сотні. Також розроблений спеціальний інтерактивний сценарій для учнів початкових шкіл, де відбудуться зустрічі з учасниками подій на Майдані. Крім того, у школах заплановані пам’ятні лінійки.

20 лютого — Богослужіння у храмах міста. У храмах Львова різних конфесій молитимуться заупокійні Літургії за Героїв Небесної Сотні.

11.00 — вшанування Героїв Небесної Сотні на Личаківському кладовищі. Покладання квітів та запалення лампадок до могил Героїв Небесної Сотні на полі почесних поховань №67 Личаківського кладовища. Панахида за загиблими.

12.00 — міський передзвін. У храмах міста відбудеться передзвін у пам'ять про сумні події на Майдані, який закличе до молитви та мобілізації духу кожного християнина.

13.00 — екуменічний молебень на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку. Представники духовенства різних конфесій спільно молитимуться за Героями Небесної Сотні.

13.30 — Пам’ятне Віче з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні (до участі запрошені представники громадськості, батьки та родичі новітніх Героїв) на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку.

Концерт-реквієм пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Виставка «Небесна Сотня»

13.00-21.00 — виставка живопису, графіки та скульптури «Небесна Сотня» на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку.

Джерело: Укрінформ, Варта1, Gazeta.ua.