Майже після двох років війни дозрів і Харків
У Харкові, де, на відміну від інших українських міст, перейменування вулиць та заміна інших топонімів, які мають прямий або ж опосередкований зв’язок із «руськім міром», мало не завжди послідовну, як для реалій сьогодення, динаміку, нарешті рішуче почали відмовлятись від назв, в яких раніше нічого «поганого» не бачили
Дуже характерною, знаковою для подолання донедавна існуючого надійно стримуючого бар'єру у топонімній «політиці» міста стало перейменування вулиці Пушкіна на Григорія Сковороди. Про це під час недавнього всеукраїнського телемарафону повідомив міський голова Ігор Терехов. Той самий Терехов, який вже під час війни не раз висловлювався проти перейменування тієї ж самої вулиці Пушкіна. Бо Пушкін — це ж великий поет і правдивий геній. Але ж, крім цього, він ще й представником російської імперії, смертельного ворога України, був. І не тільки представляв та уособляв, а й вірнопіддано служив. Не тільки словом. Всім єством своїм. У Харкові небезпеки не бачили.
Змінилося бачення харків'ян після подій 23 січня. Упродовж цього дня рашисти кілька разів масовано обстрілювали Харків ракетами. Десять осіб загинули, кілька десятків отримали поранення. Серйозних руйнувань, як було сказано, зазнала головна «артерія» міста, вулиця Пушкіна. Після цього на сесії міськради було прийнято рішення про перейменування 65 топонімів. Нову назву отримала й вулиця Пушкіна. Замінником старого топоніма стало ім'я символу української мудрості Григорія Сковороди. Крім вулиці Пушкіна, змінено назви й багатьох інших. Наприклад вулиця Омська стала вулицею Бахмутською, а Псковська — Трускавецькою.
Останнє перейменування заінтригувало. Ми спробували з’ясувати, чому колишню Псковську на честь славнозвісного бальнеологічного курорту названо. У Трускавці, як виявилось, про це не відають. Жодних спілкувань на цю тему між Ігорем Тереховим та міським головою Трускавця Андрієм Кульчинським не відбулось. Поява назви Трускавецька на вуличній мапі Харкова, як припускають у місті «Нафтусі», може бути пов’язана з тим, що на початку війни у Трускавці найбільше біженців саме з Харкова прибували. А ще й з тим, що з курорту, як висловився у розмові з нами Андрій Кульчинський, на початку війни до Слобожанщини цілими вагонами гуманітарна допомога відправлялась. Не виключено, що в такий спосіб у Харкові свою вдячність виявляють: Трускавець — свій, а не якійсь там Псков. А своє, як відомо, потрібно берегти та примножувати.
Добре, що у Харкові відмовляються від шкідливих для української ментальності злих знаків та символів. Погано — що для цього майже два роки війни знадобилися.
