Торти бувають не лише солодкі, а й… «закусочні»

Львів'янка Ірина Остапик ще у школі любила самотужки випікати на свята щось смачненьке. Коли подорослішала, дивувала своїх друзів оригінальними і смачнющими тортиками та тістечками. Усі чекали солодкого подарунка від Ірини — бо що на святі може бути краще за величезний торт, зроблений з любов’ю.

За словами пані Ірини, одного разу в її житті на­став такий момент, коли повністю змінила своє життя. Працювала держслужбовцем, але любов до кондитерської справи переважила, завжди хо­тіла щось творити і дивувати усіх навколо. Вважає, що кож­на жінка повинна насамперед вірити у себе, у власні сили, щоб бути успішною і щасливою. Саме такою у казково-солодко­му світі тортів і тістечок почува­ється Ірина Остапик.

Одного разу зробила сама собі виклик — не знала, як має здивувати свою колежанку, в якої був день народження, а вона не їсть солодкого. Довго думала, чим потішити подругу. І народилась креативна ідея — шинково-ковбасний торт. Як на мене, це — шедевр!

— Тоді цей торт був не таким, як зараз, — каже пані Ірина. — Я його вдосконалювала два роки. Тепер можу сміливо сказати, що цей «закусочний» торт — іде­альний.

— Чим ви його начиняєте?

— Там є бісквітні коржі, а та­кож коржі з м’ясом, шпинатом, прошарок з пряного вишневого соусу, який роблю сама. І крем зі спеціями. Хамон на торті - справжній.

— Які ще види смаколиків випікаєте?

— Мусові тістечка, різнома­нітні десерти у подарункових коробочках. Я розробила оди­надцять видів «Спартака» з різ­ними смаками. У мене є «Спар­так-мохіто», в який входять м’ята і лайм, «Спартак вишне­вий», у якому є вишня зі спе­ціями, «Спартак-лате», осно­вну роль у якому відіграє кава. Можу зробити і малиновий, який нас повертає холодними днями у літо.

— Як довго працюєте над виготовленням одного тор­та?

— Майже три доби. Спочат­ку випікаю бісквіт, який по­винен пройти технологічний процес — вистоятися 8−10 го­дин, і тоді з ним можна пра­цювати. Тоді торт складаю, і лише перед віддачею декорую, щоб був свіженький і гарненький.

— Мабуть, і ночами дово­диться працювати?

— Я вже до цього звикла. Це нелегка робота. Особливо важко було торік, коли вимика­ли світло. Доводилося «лови­ти» світло, щоб за ті три-чотири години, поки воно було, встиг­нути більше, ніж зазвичай. Але я це роблю з великою любов’ю. Свої солоні торти часто віддаю на благодійність. До прикладу, торт зі шинкою і хамоном, про який розповідала, було прода­но на аукціоні за 5500 гривень. Кошти пішли на допомогу жін­кам, які постраждали від війни. Ще один торт ми продали за чималі кошти з нашою «Пташ­кою» Катериною Поліщук. Катя його виставляла разом зі свої­ми неймовірними розмальова­ними гільзами.

— Декор на прикрасу тор­тів самі виготовляєте чи ку­пуєте?

— На солоні торти сама, бо туди йдуть ковбаса, зелень… На солодкі іноді фігурки за­мовляю, але 80 відсотків ро­блю сама.