Марії Примаченко не дозволяли відвідувати цирк та зоопарк

«Чотири пʼяниці їдуть на птиці». Ця іронічна картина відкриває виставку робіт автентичної української художниці, майстрині наївного мистецтва, Марії Примаченко, що експонується на другому поверсі палацу Потоцьких. До речі, на першому поверсі можна оглянути картини знаменитого польського художника Яцека Мальчевського…

Такі дві виставки одночасно — це джекпот для поціновувачів мистецтва. Тому усім наполегливо раджу вже у цю неділю зробити собі чудову культурну програму! Бо невідомо, коли ще зʼявиться така унікальна нагода!

Виставка робіт Марії Примаченко триватиме до 28 січня. Потім попрямує до Литви.

У залах палацу Потоцьких виставлено 50 її творів. Саме стільки наразі урамовано. Хоча в запасниках є більше. Решту обіцяють урамувати друзі-литовці. Ці картини належать Запорізькому художньому музею, фонди якого після широкомасштабного вторгнення завбачливо перевезли до Львова.

Загалом творчий спадок Марії Примаченко становить близько двох тисяч робіт. Близько тисячі - у приватних руках. Зокрема, тільки один колекціонер має 600 її картин.

Життя художниці вражає трагізмом. Народилась 12 січня 1909 року у селі Болотня на Київщині. Прожила 88 років.

В семирічному віці захворіла на поліомієліт. Все життя кульгала, ходила з милицями і терпіла сильні болі.

Якщо уважно розглядати її картини, де намальовані містичні тварини, то у них зазвичай ніжки тоненькі, ніби недорозвинуті…

Через важку хворобу Марія Примаченко закінчила лише чотири класи у школі. Оскільки не могла бігати і бавитись з однолітками, майже весь час проводила наодинці. Можливо, саме через цю самотність і почала вигадувати чудернацьких звірів, таких собі друзів…

До речі, вже у дорослому віці, коли вчилася в Центральній експериментальній майстерні при Київському музеї українського мистецтва (нині Національний художній музей України) їй не дозволяли, точніше, не радили, відвідувати цирк і зоопарк. Боялися, що коли побачить справжніх екзотичних тварин, перестане фантазувати, вигадувати своїх. Але вона все-таки побувала у цирку, її туди завів видатний режисер Сергій Параджанов, з яким товаришувала. І, на щастя, це не вплинуло на її самобутню творчість.

Саме серія дивовижних тварин найбільше вражає - тут фантазія художниці не має меж. Її звірятка ніби з іншої планети, бо таких у природі не існує. Але часто у них проглядаються людські риси. Наприклад, очі… Є припущення, що ці тварини є персоніфікацією людей з її оточення. Також вона вигадувала їм оригінальні назви. Кожну картину підписувала одним або кілька рядками. Ці підписи, як і самі картини, вельми неординарні, часто іронічні. Як, наприклад, пʼянички, про яких я згадувала на початку. Або підпис під малюнком, де зображене звірятко, що нагадує їжачка: «Леваха фізкультуру робить». Припускають, у такий спосіб зобразила якусь свою сусідку з села…

Марія Примаченко любила лише одного чоловіка — Василя, який був батьком її сина Федора. Вони не були офіційно одружені. А з початком Другої світової війни він пішов на фронт і зник безвісти. Втрата коханого сильно підкосила майстриню. Тривалий час вона не працювала, але згодом знову занурилась у творчість.

Окрім своїх знаменитих звіряток, художниця дуже любила малювати квіти, сцени з сільського життя, по-своєму інтерпретувала народні пісні і казки.

Зараз її картини коштують десятки, якщо не сотні, тисяч доларів, а вона їх усіх дарувала… І все життя прожила у скруті. При цьому її творчістю захоплювалися Пабло Пікассо та Сальвадор Далі…

Марія Примаченко вигадала і створювала на полотні свій казковий світ. Хоча її життя було далеко не казковим і не радісним. Але вона «малювала на радість людям». Її зворушливі картини гріють душу. Від них віє добром і щирістю. Це саме те, чого завжди бракує людям.