Уроки пандемії

В Україні скасували карантин і режим надзвичайної ситуації через пандемію COVID-19, яка, нагадаємо, тривала більш як три роки — з 20 березня 2020-го. Відповідне рішення ухвалив Кабмін. Більше немає обов’язку носити медичні маски в публічних місцях чи показувати COVID-сертифікати. Втім, медики рекомендують отримати щеплення проти коронавірусу тим, хто цього ще не зробив, а у разі поїздки за кордон заздалегідь поцікавитися, чи не потрібно мати зі собою документ, який підтвердить факт вакцинації (така вимога продовжує діяти в окремих країнах).

«Наразі немає небезпеки епідемії, пандемію якої оголо­сили завершеною, але вірус ні­куди не щез та продовжує цир­кулювати серед населення, — каже генеральна директор­ка Львівського обласного центру контролю і профі­лактики хвороб МОЗ Украї­ни Наталія Іванченко. — Не ви­ключено, що й нада­лі буде ви­дозміню­ватися, що з’являться інші його субваріан­ти».

— У ВООЗ прогнозують, що коронавірус, як і рані­ше, буде становити загро­зу, але подібну до тієї, яку має сезонний грип.

— Справді, за однією з вер­сій, SARS-CoV2 залишиться з нами назавжди як сезонний вірус. Так само як залишив­ся вірус свинячого грипу, який спричинив пандемію у 2009 році. Навесні, влітку та на по­чатку осені кількість хворих на ГРВІ, зокрема на COVID-19, зменшується, але починаючи зі середини жовтня, у листо­паді-грудні, знову збільшуєть­ся. Зараз реєструємо незна­чну кількість випадків, але з настанням холодів, дощової погоди їх побільшає.

— Лікарі продовжують тестувати пацієнтів на ко­ронавірус?

— Ми припинили вести по­тижневу статистику кількос­ті хворих на COVID-19 й роз­глядаємо його в сукупності з іншими ГРВІ. Але нам важ­ливо володіти інформацією, які ж саме віруси циркулю­ють та які викликають гострі респіраторні вірусні інфек­ції. Це перше. Друге: частина хворих потребує специфічно­го лікування. А для того, щоб його розпочати, маємо зна­ти, на що людина хворіє. Тож з метою проведення епідна­гляду пацієнтам з ознаками респіраторних інфекцій бе­руть мазки з носа й ротоглот­ки та досліджують їх не лише на наявність вірусу грипу, па­рагрипу, сезонних вірусних інфекцій, а й обов’язково на SARS-CoV2.

— Чи потрібно вакцинува­тися, якщо вірус вже не на­стільки небезпечний?

— Найбільша кількість ускладнень після SARS-CoV2 спостерігалася серед людей з хронічними захворюваннями дихальної, серцево-судинної системи, цукровим діабетом, надлишковою вагою. Враз­ливою групою виявилися й діти. Тому рекомендації Наці­ональної технічної групи екс­пертів щодо вакцинації проти COVID-19 наразі залишаються тими самими:

99базовий комплекс, який складається з двох доз (усіма вакцинами, крім Jannsen);

99перша бустерна доза не раніше, ніж через п’ять міся­ців після другої вакцинації;

99друга бустерна доза не раніше, ніж через чотири мі­сяці після першої бустерної дози.

Відповідно, тим людям, які не отримали якоїсь зі згада­них доз, варто це зробити. Чи буде надалі вакцинація про­ти COVID-19 рекомендованою так само, як вакцинація проти грипу, наразі не знаємо.

Сьогодні ми особливо ре­комендуємо вакцинувати­ся людям, старшим за 60 ро­ків, оскільки саме серед них останнім часом була найбіль­ша кількість звернень по ме­дичну допомогу та саме в цій віковій категорії реєстрували летальні випадки.

— «Ковідскептики» у всьо­му світі очікувано відреа­гували на новину про за­вершення пандемії: «Ніякої небезпеки вірус не стано­вив, це лише різновид гри­пу, а уряди вкупі з фарма­цевтичними компаніями просто нахабно заробля­ли на наших страхах». Як доказ часто наводять той факт, що світові медіа при­пинили обговорювати ко­ронавірус з початком втор­гнення Росії в Україну.

— Звичайно, сьогодні зна­чно менша кількість лю­дей віддає своє життя через COVID-19, ніж це було раніше. Але хто близько зіткнувся з цією хворобою, у тих сумніву, чи була пандемія, не виникає.

Коронавірус забрав чима­ло життів, зокрема медич­них працівників. На Львівщи­ні від початку пандемії маємо 334 тисячі 136 офіційно під­тверджених випадків, з них летальних — 6931. Хворі про­довжують залишатися на ста­ціонарному лікуванні. За­лежно від тижня, може бути четверо хворих на всю об­ласть, а може бути 27. Це — поодинокі випадки, але вони є. Також люди продовжують звертатися по амбулаторну допомогу і періодично ми ви­являємо позитивні результа­ти.

З початком повномасштаб­ного вторгнення люди просто перестали звертатися по ме­дичну допомогу (за винятком важких випадків). Але якщо ми пригадаємо період з лю­того по липень 2022 року, то цих випадків майже не було, але в серпні їх вже було до­сить багато. Далі восени ми спостерігали підвищення рів­ня захворюваності, що ще раз доводить: це захворювання має сезонний характер.

— Що допомогло здолати небезпечний вірус?

— Протиепідемічні заходи, коли запроваджувалися ви­моги щодо скупченості людей, обмеження в закладах охоро­ни здоров’я тощо, і ми таким чином зупиняли поширення вірусу, та «проепідемічуван­ня» населення. Нам вдалося вакцинувати велику кількість людей (хоча на Львівщині - лише близько 50% населен­ня). Багато перехворіло, хоча, як показує досвід, набутий та­ким чином імунітет не є трива­лим, і людина може хворіти і вдруге, й втретє.

Закономірно, що пандемія не триває завжди та мусить колись завершитися. Вірус втратив свою агресивність, яку мав на початку. У ньому, нагадаю, постійно відбували­ся генетичні зміни. Спершу ми мали справу з китайським, по­тім — з європейським штамом. Згодом з’явився надзвичай­но агресивний Дельта-штам. Далі на зміну йому прийшов більш заразний, але й більш лагідний Омікрон, який ми ви­являємо сьогодні, секвеную­чи хворих.

— Попередньо ви озвучи­ли цифру тих, хто перехво­рів на COVID-19. Якими бу­дуть наслідки перенесеної хвороби у цих людей?

— У цьому плані ми побачи­мо різницю між Україною та рештою світу, бо у нас був не тільки COVID-19. У нас три­ває війна, постійно пережива­ємо стреси, у нас відбуваєть­ся велика міграція населення, зокрема всередині країни. Це все зробить свою справу. Але якщо орієнтуватися на інші країни Європи, то чим далі, тим частіше чуємо таке слово як LongCOVID. Люди й справді починають тривало хворіти на різні недуги різних органів та систем, і у всіх цих випадках простежується причинно-на­слідковий зв’язок з COVID-19, перенесеним у минулому. Це стосується порушень у роботі серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем. У до­сить великого відсотка людей під час коронавірусної хворо­би вперше виявили цукровий діабет 2-ого типу і, на жаль, після одужання рівень глюко­зи у крові у них не стабілізу­вався.

— Чого навчила нас ця пандемія?

— Пандемії в історії людства трапляються з періодичністю раз у 100 років. Нам «пощас­тило» трохи більше: ми мали й пандемічний грип, і COVID-19. Маленький мікроб поставив на коліна весь світ. Переста­ли літати літаки, постраждала світова економіка…

Якщо є надзвичайна си­туація, потрібно дослухати­ся до порад фахівців. Нехту­ючи їхніми рекомендаціями, можна наразити на небезпеку себе та інших людей, які мо­жуть піти з життя. Чим більш ретельно виконувати ці реко­мендації, тим менша кількість людей захворіє, з меншими наслідками, та менша кіль­кість загине.

Не всіх, але дуже бага­тьох пандемія дисциплінува­ла, навчила цінувати життя, насолоджуватися можливіс­тю вдихати повітря без маски, дослухатися до порад фахів­ців і вчити цього своїх дітей. Рекомендація, на яку при­стало майже все населення, — мити руки. Через це ми на­віть певний час спостерігали зменшення кількості випадків гострих кишкових інфекцій.