Тисяча років історії — у кожному кристалику дрогобицької солі

Презентація його дослідження відбулася у місті Котермака в молодіжному центрі «Під КОЦом» за сприяння управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради, Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» та підприємства «Солевиварювальний дрогобицький завод».

Гарна промоція міста

Роль модератора дісталася Леоніду Тимошенку, доктору історичних наук, професору кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін університету. Презентація зібрала знаних і молодих науковців, краєзнавців, небайдужих до історії Франкового краю дослідників зі Львова, Трускавця, Борислава, Стебника.

У вступному слові Леонід Тимошенко стисло охарактеризував автора видання. Назарій Юрчишин — випускник ДДПУ ім. І. Франка, був одним з кращих студентів, вже у період навчання мав наукові публікації, брав участь у конференціях. Назарій спеціалізувався в доктора історичних наук, професора університету Ігоря Смутка, досліджував історію Першої світової війни.

Модеруючий нагадав присутнім, що історія дрогобицького солевиварювального заводу ґрунтовно досліджується — торік у квітні побачило світ академічне видання «Дрогобицька солеварня: нарис історії від найдавніших часів до початку ХХІ ст.», авторами якої є науковці-історики Микола Галів, Леонід Тимошенко, Василь Ільницький, Юрій Стецик, Світлана Біла, Богдан Лазорак, Ірина Лозинська, Руслана Попп та Володимир Галик.
Однак постійно з’являються нові факти й джерела, які потребують вивчення.

Дуже потрібна науково-популярна брошура

«Сподіваюся, що нововидана брошура про дрогобицьку солеварню буде гарною промоцією міста. До цього часу, попри масові видання з історії краю, які робляться інституціями, осередками, краєзнавцями, існує голод на краєзнавчу літературу», — зазначив Леонід Тимошенко.

«Проспект розрахований на широке коло читачів, у першу чергу на туристів, які приїжджають до Дрогобича і хочуть дізнатися про наш край, — продовжив Назарій Юрчишин. — У ньому містяться тези, які можуть здаватися контраверсійними. Наприклад, під час розкопок на території солеварні знайшли речі, які пов’язують з археологічною культурою фракійського гель штату (5 ст. до н.е.), що дозволяє припустити: в Дрогобичі сіль добували у часи, коли ще Рим був маленьким містечком. Вважається, що на Дрогобицькій солеварні виробничий процес ніколи не зупинявся, починаючи з 1250 року. Однак достовірного документального підтвердження цьому немає».

«Монографія „Дрогобицька солеварня“ потрібна, оскільки сьогодні люди неохоче читають академічні, вузькоспеціалізовані праці, а хочуть мати ознайомчу характеристику, — поділився міркуваннями кандидат історичних наук, начальник управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради Володимир Ханас. — Історія дрогобицької солеварні бере початок з княжого періоду. Дуже важливо показати нашу первинну історичність, тяглість державотворчих процесів, адже це — самоусвідомлення, платформа, на якій маємо розвивати національну ідею, засади творення сильної української державності».

За автентичною середньовічною технологією

Про нинішній стан справ на дрогобицькому солевиварювальному заводі розповів його директор Олег Петренко. Підприємство збільшує потужності виробництва, одним з напрямів розвитку є популяризація та продаж елітних сортів солі. Ця робота потребує чималих інвестицій у розвиток, є загроза, що Фонд держмайна знову виставить його на аукціон.

Нагадаємо, що дрогобицький солевиварювальний завод є унікальним підприємством, яке пережило століття і продовжує виварювати сіль за автентичною середньовічною технологією: виробництво тут засноване на випарюванні природних неочищених розсолів у черенах. Завод — найстаріше діюче підприємство в Україні та одне з найдавніших у Східній Європі, має статус культурної спадщини обласного значення. Дотепер діюча стародавня солеварня — популярна, добре відвідувана туристична локація.

Ольга Куц