«Не можу собі дозволити бойкот польських товарів. Місячна оренда магазину — 20 тисяч»
Журналістка «ВЗ» дізнавалася, чи відмовляються львів‘яни від польських товарів через «зернові пікети» на польському кордоні та наругу над зерном
В Україні деякі громадські активісти започаткували ініціативу бойкоту польських продуктів на наших прилавках. Це своєрідна відповідь опозиційним полякам-фермерам, які тривалий час блокують перешкоджання транзиту зерна через кордон. Точка кипіння виникла тоді, коли польські радикали дозволили собі висипати українське зерно зі спеціальних залізничних контейнерів на землю… А на тракторах фермерів з’явилися провокативні заклики до путіна та червоний прапор радянського союзу з серпом та молотом.
Тим часом, міністр інфраструктури України Олександр Кубраков вважає, що бойкот польських товарів в Україні є неправильною стратегією. Мовляв, з початку широкомасштабного вторгнення рф Польща надала прихисток мільйонам українців, у найкоротший термін організувала військову логістику.
«Ці невеликі групи людей (протестувальники, — авт.) розраховують, аби ми почалися сваритися», — наголосив міністр.
Журналістка «ВЗ» дізнавалася, чи зменшується у місті Лева попит і пропозиція на польські продукти?
Цей експеримент вирішила провести в форматі таємного покупця ринку, який підтримує ініціативу бойкоту.
Завітала на Стрийський ринок. Йду в м’ясний магазин, запитую продавчиню, чи немає, бува, польського м‘яса.
«Не маємо і ніколи не возили, — відповіла пані Наталія. — Торгую якісним фермерським м’ясом, тварини вирощували на натуральних кормах. Навіть польські корми ніколи не брали. Прикро було чути від покупців, чому наше м‘ясо дорожче за польське. Зараз усі ятки на цьому ринку мали б забирати з полиць все польське. Я була шокована тим, що робиться на кордоні? Я плакала, коли поляки висипали зерно на кордоні… Це великий гріх. Це зерно наші фермери збирали під обстрілами».
«На кордоні свої війни, але чому має страждати мій бізнес?»
Заходжу у базарний магазин, який вщент заповнений іноземними сирами, кавою, чаєм, печивом та іншими солодощами. Запитую: «У вас є польські товари?». Продавчиня, наче, щось запідозрила. «Хто ви така і що вам треба?». Пояснила, що вирішила в рамках ініціативи бойкоту поцікавитися, чи збираються власники яток на ринку відмовитися від продажу польських продуктів.
«Я власниця магазину! Що маю зробити з польськими продуктами? — відповіла жінка. — Викинути в смітник? Знаєте, яку круглу суму заплатила за цей товар? На кордоні свої війни, але чому має страждати мій бізнес? Я можу привести вам своїх дітей, аби ви їх годували? Хто буде заробляти гроші в сім‘ю, якщо я викину з прилавків польські товари. Шкода, що така ситуація на кордоні, співчуваю, але…».
«Пані, ви провокаторка чи не розумієтеся у сосисках?»
Трохи постояла біля цього магазину, аби подивитися, що купують львів'яни. Більшість тих, хто заходили, брали або українські товари, або німецькі. Дві старші жінки прийшли за польськими сосисками. Кажуть, що не чули про бойкот польських товарів. «Я мало що купую польського — хіба що молоко, масло, твердий сир та їхні «парувки» (фірмові сосиски), — каже пенсіонерка Ольга. — Від усього могла б відмовитися, але не від «парувок».
Уточнила в жінки поважного віку, невже українські виробники не виготовляють якісних сосисок? «Пані, ви провокаторка чи не розумієтеся у сосисках?», — відповіла пенсіонерка.
В іншому магазині польських товарів власниця аргументувала: «Маю оренду і мушу її платити, а це 20 тисяч гривень на місяць. Поки є попит на польські товари — доти продаю. Як власниця продуктового магазину не можу собі дозволити бойкот польських товарів. Зараз трохи менше купують польські товари, мабуть, через ситуацію із зерном на кордоні. Молоді люди купують більше українських товарів, старші - польські. Є покупці, які перейшли з польських товарів на італійські. Я пропоную людям наші товари, але попит на польське не щез».
Підприємець Петро каже, що від польських товарів теж не відмовлявся, проте ініціативу бойкоту вважає справедливою на фоні зернової блокади кордону. Каже, на торгу відчуває, що львів'яни купують менше польських харчів.
«У мене мало залишилося польських продуктів, не буду наразі їх привозити, — каже. — Польській економіці буде важко без українського ринку збуту. Те, що зробили польські фермери-провокатори на кордоні не вкладається в голові».
