Щоб підвести освітянина під кримінал, задіяли російського підприємця

У районному суді завершився розгляд кримінальної справи, порушеної проти заступника начальника головного управління освіти та науки Львівської облдержадміністрації — начальника управління професійно-технічної освіти Мирослава Сороки. Прокуратура звинувачувала службовця високого рангу в отриманні хабара у значному розмірі. Підсудний своєї вини не визнав.

Співробітники УБОЗ (управління боротьби з оргзлочинністю) ГУ МВСУ у Львівській області почали оперативну розробку щодо заступника головного освітянина області Мирослава Сороки 2011 року. У часи правління Януковича міліція бралася викривати чиновників обласного рангу в хабарництві чи корупції лише зі згоди вищого керівництва. Чому саме Мирослав Сорока потрапив “під ковпак” убозівців?

Зацікавленість правоохоронців посадовцем дивним чином збіглася в часі з появою скарг, які почали надходити на керівників управління освіти від членів правлячої тоді Партії регіонів. Так, на ім’я керівника обласного осередку Партії регіонів Петра Писарчука надійшла заява від однопартійців з Червонограда. “Регіонали”-освітяни скаржилися, що “керівництво профтехосвіти Львівщини чинить тиск на членів Партії регіонів”. Скарги про “неповагу” обласного керівництва до “регіоналів” надходили з Львівщини навіть президенту Віктору Януковичу. Одночасно обласна організація Партії регіонів дозволяла собі надсилати рекомендації тодішньому начальникові головного управління освіти та науки Львівської облдержадміністрації Михайлові Брегіну щодо призначення певних осіб керівниками профтехучилищ. Мирослав Сорока письмовими рекомендаціями знехтував. Можливо, саме такою “недалекоглядністю” пояснюється поява в його службовому кабінеті прихованих засобів стеження. Коли проти Мирослава Сороки порушили кримінальну справу, він дізнався, що останні десять місяців працював під об’єктивом прихованої відеокамери, яку в кабінеті таємно встановили убозівці. Та спецтехніка жодного криміналу не зафіксувала...

16 лютого 2012 року в кабінет Сороки увійшов приватний підприємець Гліб Меліхов. Через чотири хвилини він вийшов, і до кабінету вбігли оперативники УБОЗ. Правоохоронці запропонували Сороці добровільно видати гроші, які він буцімто отримав від підприємця. Чиновник відповів, що грошей не бачив і не брав. Тоді в присутності понятих, яких міліціонери привезли з собою, хтось із правоохоронців підняв одну з папок, що лежали на робочому столі. Під нею присутні побачили тисячу євро. На одному з пальців правої руки посадовця “засвітилася” речовина, якою правоохоронці заздалегідь помітили знайдені в кабінеті купюри. Мирослава Сороку затримали. За версією слідства, Мирослав Сорока взяв хабара у приватного підприємця за дозвіл надати йому в оренду для зберігання продовольчих товарів приміщення в одному з профтехучилищ.

“Півтори доби мене тримали під вартою та не давали дозволу звернутися до адвоката, — згадує ті найстрашніші в своєму житті часи Мирослав Сорока. — Незадовго до затримання дружина народила дитину, що підсилювало розпач. Глумлячись, міліціонери радили мені вчинити самогубство. Справді почав задумуватися, чи не варто накласти на себе руки. Під моральним тиском погодився написати явку з повинною...”.

Матеріали звинувачення надіслали для розгляду до Личаківського районного суду Львова. Під час судових засідань Мирослав Сорока заперечував свою вину. Розповів, що з підприємцем Меліховим його познайомили спільні знайомі. Під час першої зустрічі Меліхов повідомив, що шукає приміщення під склад, тож йому порекомендували звернутися з цим питанням до Сороки. “Я сказав підприємцю, що жодних рішень з таких питань не приймаю, — розповідав у судовій залі Мирослав Сорока. — Пояснив, що питання щодо оренди приміщень вирішує адміністрація навчальних закладів. Згодом ці питання розглядають посадовці майнової комісії Міністерства освіти та працівники регіонального відділення Фонду державного майна. Запропонував звертатися безпосередньо до керівників закладів профтехосвіти”.

16 лютого, продовжував розповідати Сорока, Меліхов кілька разів телефонував йому та наполегливо просив призначити зустріч. Коли підприємець зайшов до кабінету, почав скаржитися на керівника училища, через якого, казав, затягується підписання угоди про оренду. Сорока дав зрозуміти відвідувачеві, що його це питання не стосується, і через чотири хвилини спілкування підприємець простягнув руку для прощального рукостискання. Посадовець припускає, що під час спілкування Меліхов непомітно поклав гроші на захаращений паперами стіл, а наприкінці спеціально простягнув для рукостискання свою руку, щоб перенести на руку співрозмовника речовину, якою правоохоронці мітили гроші...

Українським законодавством чітко визначено, що одержанням хабара вважаються певні дії чиновника, який в обмін на незаконну винагороду, зловживаючи своїм службовим становищем, допомагає вирішити на чиюсь користь певні питання, що стосуються компетенції чиновника. Мирослав Сорока, навіть якщо б дуже хотів, не мав жодних важелів для вирішення питання про оренду підприємцем приміщення.

Це зазначено у вироку, який 30 квітня 2013 року оголосив суддя Личаківського районного суду. “Обвинувачення М. Сороки з покликанням на його повноваження, — йдеться у тексті вироку, — є безпідставними. Судом встановлено, що укладання договорів оренди нежитлових приміщень, які перебувають на балансі професійно-технічних навчальних закладів Львова, не відносилося до повноважень заступника начальника головного управління освіти та науки Львівської ОДА”. Вироком суду Мирослав Сорока був виправданий “за недоведеністю його участі у вчиненні злочину”.

Обвинувачення подало апеляцію на виправдальний вирок, справу скерували на додаткове розслідування, згодом вона знову потрапила для розгляду до того ж районного суду. На другий судовий розгляд справи жодного разу не з’явився головний свідок звинувачення Гліб Меліхов. З пояснень, які надали представники слідства, стало відомо, що цей чоловік отримав російське громадянство та виїхав за межі України. Це не завадило суду 12 грудня 2014 року винести вердикт, яким Мирослава Сороку визнали винним в одержанні хабара та засудили до п’яти років позбавлення волі. Виносячи вирок, судді не звернули уваги навіть на те, що підприємець Меліхов під час попереднього судового процесу твердив, що передавав Сороці десять купюр по 100 євро. А в матеріалах обвинувачення зазначається, що убозівці мітили перед передачею посадовцю 20 купюр по 50 євро!

Захист подав апеляцію на вирок до Апеляційного суду Львівської області. Адвокат вказав на огріхи слідства, які, на думку захисника, свідчили про невинність Сороки. Зокрема правник звернув увагу на те, що Гліб Меліхов, перебуваючи в автомобілі убозівців, які везли його на зустріч з Сорокою, запитав (це зафіксовано відповідною апаратурою): “А що робити, якщо Сорока не візьме грошей?” У відповідь, чути на плівці із записом розмови, убозівці обклали Меліхова матюками. Хіба ця фраза не свідчить про те, що жодних домовленостей щодо “вирішення питання” між посадовцем і підприємцем не існувало?

Докази вини чи невинності мають вивчати фахівці, а не журналісти. Зважаючи на резонанс, який викликала ця справа, кореспондент “ВЗ” попросив прокоментувати аргументи, викладені у вироку Личаківського районного суду, незалежних адвокатів. На правах анонімності (“не хочемо псувати стосунки із суддями”) відомі юристи, перш за все, риторично запитали: які конкретно дії вчиняв Сорока, відпрацьовуючи майбутній хабар? Письмово звертався до Міністерства освіти з проханням вирішити позитивно питання про оренду? Ні! Тиснув на директорів профтехучилищ? Навіщо? Сьогодні заклади освіти настільки бідні, що їхні керівники самі шукають підприємців, які б погодилися взяти в оренду якийсь підвал та платити за нього щомісяця значні для училища чи ліцею кошти.

Провокації хабарів через пригодованих “потерпілих”, підвели риску юристи, за часів Януковича були поширеною практикою правоохоронців. Та чимало суддів цього не помічали й не помічають.