Вправному шахраєві жертва сама пропонує гроші

Правоохоронці проаналізували злочини, що чинилися протягом року на теренах Львівщини. Складений міліціонерами рейтинг найпоширеніших видів злочинів, якщо з ним уважно ознайомитися, підштовхує до висновку: чинити чимало злочинів негідникам мимоволі допомагають... жертви зловмисників.

Останнім часом у Львові та в інших містах одним із найпоширеніших видів злочинів стали крадіжки цінних речей із салонів автомобілів. Якщо раніше автомобілі обкрадали, застосовуючи певні “прийоми”, професійні злодії-“барсетники”, сьогодні на залишені в автомобілях речі полюють чимало зловмисників, які не витрачають часу на застосування якихось хитрих комбінацій. Такі злодюги (наркомани або “малолітки”) “випасають” вночі на вулицях та у дворах будинків автомобілі, власники яких залишили в салоні щось цінне. Щоб розбити каменем скло автомобіля та схопити цінну річ, зловмисникові вистачає кількох секунд, після чого він щезає. Отож затримати таких злодіїв на гарячому вкрай важко.

“Щоб вас не обікрали, — радить автовласникам начальник штабу ГУ МВСУ у Львівській області полковник Юрій Гладун, — найкраще на ніч залишати автомобілі на платних стоянках, які охороняються.- Розумію, що таких стоянок не вистачає. Отож раджу автомобілістам забирати усе, що можуть поцупити з автомобіля: відеореєстратори, GPS-навігатори, магнітоли, інші цінні речі”.

Друге місце у рейтингу найпоширеніших видів злочинів надалі залишається за телефонними шахрайствами. Днями, скажімо, пенсіонерка зі Львова після нічного телефонного дзвінка особисто віддала в руки шахраєві 1100 доларів та 200 євро.

Телефонні шахрайства стали поширеним злочином через масову недовіру населення до міліції. Більшість громадян переконані, що в міліції служить чимало здирників, від яких, у разі чого, можна відкупитися. Чим і користуються шахраї. Вночі вони навмання набирають номери телефонів жителів міст, в яких мають спільників. Професійні шахраї — непогані психологи. За тембром голосу вони упізнають потенційну жертву (воліють мати справу з жінками та літніми людьми) та починають її “вантажити”. Говорять, скажімо: “Ваш син потрапив у міліцію!”. Якщо у відповідь здивований абонент зазначає, що у нього немає сина, шахрай припиняє розмову. Ніч довга, і він набиратиме ще не один номер, щоб нарешті упіймати когось на гачок.

Якщо людина, яку щойно розбудили, реагує на першу фразу запитаннями, що сталося і де наразі перебуває її син, шахрай представляється працівником міліції та повідомляє: “Ваш син вчинив бійку у нічному клубі (або: керуючи автомобілем, збив людину, яка отримала важкі травми). Зараз він сидить у райвідділі, і його ще можна врятувати. Вранці прийде слідчий, керівництво, проти вашого сина порушать справу, тоді він років шість проведе за ґратами... Якщо хочете врятувати сина від криміналу, переходить до суті “міліціонер”, мусите заплатити 500 доларів людині, яку я зараз надішлю до вашого будинку...”.

Найдосвідченіші шахраї здатні побудувати розмову так, що жертва сама (!) починає пропонувати їм гроші. Людина, яка представилася працівником міліції, повідомивши про затримання сина (брата, батька, чоловіка), починає трохи змученим голосом диктувати: “Можете принести затриманому теплі речі, цигарки, якусь їжу...” “А можна якось залагодити питання?” — питає жертва. “Добрий міліціонер” робить промовисту паузу та говорить: “Щоб не порушували справу, мусите уранці зустрітися з потерпілими та дати їм гроші на лікування. Маєте також заплатити за дверцята патрульного автомобіля, які під час затримання зламав ваш син. Та, головне, до ранку, поки не оформили затримання, заплатити за мовчанку патрульним, які доставили вашого сина до райвідділу. Зараз пришлю до вас чоловічка, дайте йому на це 500 євро...”

“Чомусь чимало жертв шахраїв навіть не пробують зателефонувати у райвідділ, щоб дізнатися, чи справді затримали їхнього родича. Вони не здогадуються й передзвонити людині, яку буцімто слід терміново рятувати, — зауважує Юрій Гладун. — Натомість люди починають діставати зі схованок свої заощадження або телефонують своїм родичам, щоб ті терміново позичили гроші”...

Хоча порівняно з минулими роками кількість квартирних крадіжок на Львівщині дещо зменшилася, цей вид злочину надалі посідає третє місце у рейтингу найпоширеніших злочинів. Найчастіше, попереджає полковник Юрій Гладун, жертвами “домушників” стають жителі перших поверхів будинків, квартири яких мають пластикові вікна. Такі вікна легко “віджимаються”, і злодії потрапляють у приміщення. Щоб унеможливити такі крадіжки, жителям квартир перших поверхів слід заґратувати вікна. Це стосується і мешканців останніх поверхів чотириповерхових і п’ятиповерхових будинків. У такі квартири злодії залазять через вікна, спускаючись з дахів.

Чимало “домушників” потрапляють у квартири через вхідні двері. Найбільше ризикують стати жертвами злодіїв громадяни, двері квартир яких зачиняються на замки з серцевинами (так звані англійські замки). Серцевини замків злодії легко виламують або просто викручують шурупи, якими вони прикручені до дверей.

Останніми місяцями, помітили правоохоронці, через економічну кризу різко збільшилися дрібні крадіжки речей, якими раніше злодії гребували. Знову, скажімо, злодії почали “видоювати” пальне з бензобаків автомобілів, красти з них “запаски”, знімати “двірники”. Нещодавно правоохоронці зафіксували серію крадіжок коліс з автомобілів, які власники залишали поблизу одного із львівських супермаркетів.