Від тихого бунту до буржуазної революції?

Чим більше Янукович і його режим демонструють відданість принципу «сила є — розуму не треба», тим більше заганяють себе на убивчу позицію між двох вогнів. По один бік — Євромайдан, по інший — протестний майданчик олігархів, які усе голосніше висловлюють своє невдоволення кричущою недолугістю влади. Політично-бізнесовими важковаговиками керують вже не стільки інтереси, скільки інстинкт самозбереження. Чи дійде до бунту олігархів і чим така буржуазна революція загрожує Януковичу? Про це — у розмові з експертами.

Тарас ЧОРНОВІЛ, депутат Верховної Ради кількох попередніх скликань:

«Якби не застереження олігархів, Янукович розправився б з Майданом»

— До тих, кого називають олігархами, в Україні можна зарахувати близько півсотні людей. З них двоє вже чітко визначилися щодо подій довкола Майдану. Це Петро Порошенко, який підтримав Євромайдан, і Віктор Пінчук, який навіть дав команду своїм людям у Верховній Раді (а це — щонайменше двоє депутатів, Інна Богословська та її чоловік Володимир Мельниченко) виходити з Партії регіонів (Мельниченко був у списку потенційних «вихідців», але до факту зречення від ПР наразі не дійшло. — «ВЗ»). Щодо Рината Ахметова і його групи, тут ситуація підвішена. Однозначно, вони наразі не готові йти на пряме протистояння з Януковичем. З іншого боку, є певні речі — такі, як відставка Кабміну, які для них дуже бажані. І ці люди мали серйозні претензії до лідерів опозиції за те, що ті ганебно провалили відставку уряду — гнали, не провівши ні консультацій, ні домовленостей. Відставка ж уряду тягне за собою багато інших речей: наприклад, як далі тиснути на президента, щоб новий уряд був адекватним. Плюс — є зацікавленість у поверненні до Конституції 2004 року. Але виходити на пряме протистояння з Януковичем боязко. Він поводиться неадекватно: будь-які кроки проти нього сприймаються як пряма війна. В Януковича ще є можливості бити, у тому числі й по олігархах. Дії Ахметова й інших може прискорити реакція Європи і США. Певні індивідуальні санкції, вочевидь, поступово вводитимуть. Вже зараз ведеться серйозна кампанія — розсилка інформації закордонним бізнес-партнерам наших олігархів, людям, які орендують офіси в їхніх бізнес-центрах. І це почало підштовхувати. Олігархи розуміють, що ситуація критична, і підтримка Януковича може обернутися для них значними втратами. Тому більшість з них, думаю, готові йти на домовленості з опозицією і серйозні дії. Можливо, не на відсторонення Януковича, але на реальне обмеження його можливостей у владі, створення нової більшості у парламенті. Та для цього потрібні переговори, мусять бути виписані чіткі гарантії.

Є група людей, які так чи інакше пов’язані з Росією. Це так звані червоні директори на зразок Скудара чи Богуслаєва. З олігархів там можна назвати хіба що Фірташа. Його бізнес зав’язаний на Росії. І тут виникає двозначність. Політичний партнер Фірташа Льовочкін нібито робить демократичні заяви, називає себе проєвропейським. А Фірташ говорить, що йому в принципі однаково — Європа чи Росія, і веде бізнес з Росією.

— Чи поділяєте думку, що бунт олігархів для Януковича страшніший за Майдан?

— Звичайно. Повернувшись у бік Росії, Янукович був готовий нехтувати реакцією цивілізованого світу. Розгін Майдану на очах в іноземних представників мав довести: Януковичу начхати, що про нього думають. 11 грудня у Києві була не легенька зачистка, а повномасштабна операція. Вона зірвалася, бо не очікували такого спротиву з боку людей. Та й міліція виявилася не готовою до застосування наджорстких засобів. Янукович був готовий розправитися з Майданом — методами СБУ, яка повністю контрольована Росією, підривними діями, іншими речами. І якби олігархи напряму не казали йому, що ще один зайвий крок, і вони вийдуть з підпорядкування, він би це зробив.

Майдан потрібен як фактор міжнародного сприйняття України (що Україна — все одно європейська держава і, незавжаючи на те, хто у нас при владі, не треба зачиняти перед нами двері). Майдан потрібен і як плацдарм для тиску на олігархів. Решту роботи, як це не парадоксально звучить, мають виконати саме олігархи. Зняти уряд Азарова, відновити нормальну Конституцію і повернути Україну на шлях, яким можемо йти до європейських цінностей. Олігархи тут — тактичні союзники, і не треба відкидати можливість переговорів з ними. Але керівники опозиції бояться цього. Бо вести переговори з олігархами у відкриту — означає серйозно втратити у рейтингах. Це хибна позиція. Тому, думаю, переговори будуть ініціюватися (а може, і вже ініційовані) з іншого боку.

— Судячи зі сказаного вами, відставка уряду з другої спроби вірогідніша?

— Зробити це у парламенті найближчим часом нереально (за Регламентом, повернутися до цього питання у ВР зможуть лише на наступній сесії, яка розпочнеться у лютому. — «ВЗ»). Підписи за відставку, проекти постанов почнуть діяти лише з лютого. Можливо, це не такий великий проміжок часу. Але не треба забувати, що кожен день роботи уряду Азарова — це наближення до дефолту. Тому відставка має бути якомога швидше. І олігархи тут можуть зіграти ключову роль — як серйозний фактор тиску на Януковича. Думаю, вже ведуться кулуарні розмови (опозиційна трійка не причетна, вирішують без них).

— Те, що на Банковій не «злили» Клюєва за кривавий розгін Майдану, означає, що Клюєв до кінця в одній зв’язці з Януковичем, і якщо на дно, то теж разом?

— Клюєв — єдина людина, якій президент вірить на 100 відсотків. Після того, як в Австрії «прихопили» кінцевих власників «Танталіта» (у квітні керівника віденської компанії, яка заснувала українську фірму «Танталіт», засудили до п’яти років за ґратами — за махінації; «Танталіт» вважається номінальним власником «Межигір’я». — «ВЗ»), Янукович пішов на безпрецедентний крок довіри — фактично переписав «Межигір’я» на Клюєва (у вересні брат Андрія Клюєва, нардеп-«регіонал» Сергій Клюєв підтвердив, що подав документи на придбання 100 відсотків акцій компанії «Танталіт». — «ВЗ»). У Клюєва — синдром виконавця. Він не дурний чоловік і ніколи не був прихильником жорстких силових дій. Коли його прізвище спливло після допитів Сівковича, Попова і Коряка, я не міг повірити. Але всі факти вказують на нього. І це лише підтверджує, що прямий наказ на жорсткий розгін Майдану надійшов персонально від Януковича. Клюєв не міг генерувати такої ідеї. Інша річ — виконати наказ Януковича. «Злити» Клюєва — означало б припинити існування і фракції, і Партії регіонів, вибити фундамент з-під Януковича, бо на Клюєві там усе тримається.

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політтехнолог:

«Над олігархами висить страх, що Янукович почне вводити санкції проти них швидше, ніж це зроблять США»

— Олігархи не задоволені тим, що відбувається, розуміють, що для них усе може закінчитися дуже погано. Вони збентежені і бояться введення проти них персональних санкцій. Запровадження санкцій проти влади буде стосуватися і тих людей, які вважаються опорою режиму. Сюди, звісно ж, потрапляють й українські олігархи. Зустріч заступника держсекретаря США Вікторії Нуланд з Ахметовим і Пінчуком розставила усе на свої місця. Їх попередили, що наявність у фракції «Регіонів» конт­рольованих ними депутатів розглядається Сполученими Штатами як факт підтримки режиму Януковича. Це означає, що вводити санкції будуть і проти них. Але для того, щоб справді відбувся бунт, олігархи мають відрізати для себе всі інші шляхи. Над ними висить страх, що Янукович почне вводити персональні санкції проти них швидше, ніж це зроблять США.

— Наскільки поведінка олігархів, їх ситуативна дружба проти Януковича можуть вплинути на подальший розвиток подій?

— Суттєво. Олігархи контролюють третину фракції «Регіонів», і їхня жорстка позиція могла б змінити розстановку сил у Верховній Раді, забезпечити відставку уряду і заморозити подальші силові дії влади, заборонивши їй вдаватися до таких методів. Не треба забувати, що олігархи контролюють найбільші українські медіа. І сьогодні позиція телеканалів, які об’єктивно висвітлюють події на Євромайдані, підігріває страхи влади, що у критичний момент олігархи можуть здати Януковича. Влада намагається щось зробити, ідуть команди припинити об’єктивне висвітлення подій, але нічого не виходить. Всі найбільші канали — «1+1» Коломойського, «Новий», «СТБ», ICTV Пінчука, «Україна» Ахметова, зрештою, й «Інтер» Фірташа дають нормальну, адекватну картину. І це дає можливість підтягувати нові ресурси, нових людей на Євромайдан. Неконтрольованість інформаційного простору — це те, що найбільше бентежить сьогодні владу...

Янукович психологічно страждає навіть від того, що Майдан заважає йому спокійно та комфортно добиратися на роботу, і він змушений їздити обхідними маршрутами.

Українська «буржуазія» про навколомайданівські події

«Те, що мирні люди вийшли на мирні акції, свідчить, що Україна — вільна, демократична країна. Це дуже здорово. Але те, що постраждали люди, неприпустимо. Зараз, у складний момент для нашої країни, дуже важливо мати холодні голови і зважений підхід. Має перемогти здоровий глузд. Я — за сильну, незалежну і цілісну Україну. Ми — одна країна, і її ділити не треба. Я — за стіл переговорів. Щоб політики, влада, опозиція, моральні лідери країни сіли за стіл переговорів і ухвалили те рішення, яким будемо пишатися, а не соромитися. Цей стіл я назвав би столом миру, компромісу і майбутнього нашої країни. І нехай за цим столом політики втратять свої рейтинги. Найголовніше, щоб рейтинг України пішов угору».

Ринат АХМЕТОВ.

«На Майдані я думав про свою відповідальність як бізнесмена і громадянина, щоб, як і 2004-го, зробити усе можливе для досягнення мирного і конструктивного рішення. Вільні громадяни сформували свою думку і говорять про це. Ніщо не може бути сильнішим. Це дає мені величезний оптимізм щодо майбутнього нашої країни».

Віктор ПІНЧУК.

«Сьогодні, максимум завтра парламент відправить цей уряд у відставку. Закономірне рішення, з огляду на провал підписання Угоди про асоціацію та бійню, яку влаштувала міліція на Майдані. Не розумію, чим Азарову так заважали студенти? У Лондоні під будівлею британського парламенту курди сидять роками, і ніхто їх кийками не розганяє».

Олександр ЯРОСЛАВСЬКИЙ.

«Після подій, які відбулися на вулиці, — побиття дітей, — моє подальше перебування у фракції Партії регіонів стало для мене неможливим.

Фракція мала сама негайно поставити питання щодо відставки уряду і покарання тих, хто створював структури, які мають можливість виконувати такі злочинні накази».

Давид ЖВАНІЯ.