Погано живемо? Зате довго!

“Львів’яни живуть на сім років довше, ніж інші українці”, — підрахував директор проекту РЕОП Пол Дарбі. Канадські демографи прогнозують, що за кілька років львів’яни зможуть побити і цей рекорд. Зараз середньостатистичний житель Львова доживає до 75 років, середньостатистичний українець “протягує” максимум до 68 років, середньостатистичний поляк — до 75,5. У 2002 році показник середньої тривалості життя становив 67 років серед львів’ян та 77 років — серед львів’янок. У 2010-му — 71 рік серед львів’ян та 79,5 року серед львів’янок.

«Львів’яни живуть на п’ять років довше, ніж жителі Східної Європи, та на сім років довше, ніж середньостатистичні жителі Землі, — каже спеціаліст з місцевого економічного розвитку Ігор Лєпьошкін. — Кількість населення залишається стабільною. Бачимо позитивний міграційний потік — Львів став тим соціально-економічним магнітом, який притягує нових людей».

“Жителі Львова й справді живуть довго, — визнає відомий україн­ський науковець, доктор медичних наук, головний науковий співробітник лабораторії математичного моделювання процесів старіння Інституту геронтології ім. Д. Чеботарьова Олександр Вайсерман. — На сході — погана екологія. Навколишнє середовище забруднюють виробництва, а в урбаністичних умовах вижити складно. У східних областях більшість людей живе у містах, у західних — у селах. Та навіть якщо львів’янин народився у місті і ціле життя прожив у ньому, матиме міцніше здоров’я, ніж донеччанин — фабричний робітник у десятому поколінні, адже мама, бабця, прабабця львів’янина жили у селі. Здоров’я та довголіття львів’янина закладені у генах! На сході більше п’ють і гірше харчуються. Та навіть не це головне. Східняки не дотримуються традиційного способу життя, вони менше довіряють таким цінностям, як церква чи сім’я, через що почуваються менш захищеними і нікому не потрібними. Це “давить” на людину та вкорочує їй віку. Хоча, з іншого боку, відсутність цих позитивних факторів можна частково компенсувати доступною якісною медициною (у тому числі психологічною підтримкою), чим і користуються жителі Києва та інших великих міст”.

“То неправда, що у селах люди довше живуть. Екологічна ситуація там не найкраща, демографічна ситуація — гірше не вигадаєш (одні старі люди та вдови), якісна медична допомога — недоступна, а та, що доступна, — неякісна. Рівень санітарії — незадовільний, заробітки — мізерні, люди — малоосвічені. От і виходить, що жити краще у місті — є шанси стати довгожителем, — каже головний лікар Львівського обласного центру здоров’я Юрій Островерха. — Те, що у Львові тривалість життя є найдовшою, це — феномен. Клімат у нас кепський (недарма колись у Радянському Союзі жартували: “Москва — это сердце Родины, а Львов — мочевой пузырь”). Повітря не таке вже й свіже, фізичні навантаження відсутні, люди мало вживають кисломолочних продуктів. Рятують нас релігійність, високий рівень культури і якісна медична допомога”.

Канадські демографи переконують: у 2015 році львівські чоловіки доживатимуть до 73 років, а жінки — до 81. У 2030-му — до 78 та 85 років відповідно. А кількість населення зменшиться лише на 4 тисячі осіб — з 751 до 747 тис. Кожного року у Львові осідатиме близько тисячі мігрантів з інших областей.

Жінок у Львові більше, ніж чоловіків — 53% проти 47%. Ця тенденція зберігатиметься протягом найближчих 18 років. Зростатиме коефіцієнт народ­жуваності. Зараз цей показник — 1,26 дитини, у 2030-му сягне позначки 1,6. Проте для того, щоб кількість народжених дітей компенсувала кількість смертей, цей коефіцієнт мав би становити 2,1. Кожна п’ята людина у Львові — пенсійного віку (22%). У 2030 році кількість пенсіонерів зросте до 28%.