Диверсант-казкар, Дід Мороз, Льоня Голубков-2 і Бабай з автоматом, або Донбаський сепаратизм – у мордах

То-то й воно, що клепали. Тільки не під копірку, а під маніакальну місію — великий «хрестовий похід» в ім’я «русского мира». Кого путінське «братство» у «хрестоносці» завербувало (російські спецслужби вправно свій хліб відробляють). А хто і сам завербувався — у пошуках швидких грошей чи через нестримну жагу крові. Є серед «плямистого війська донбаського» і ті, хто своєю участю у сепаратистському шабаші спокутує мільйонні борги. Чи для кого бандитські барикади — схрон від тюремних нар, які давно по них у рідній Росії плачуть.

«Во ім’я отця і сина, і злого ГРУ-шного духа»

За паспортом він — громадянин Росії Ігор Гіркін. На штемпелі так званої Донецької народної республіки — головнокомандувач ДНР Ігор Стрєлков, або Стрілок. За інформацією СБУ — полковник Головного розвідувального управління (ГРУ) Росії. За «даними розвідки» екс-заступника міністра внутрішніх справ Геннадія Москаля — відставний прапорщик спецназу ГРУ («ГРУшники» з полковницькими погонами, мовляв, не викладають свої фото у соцмережах і не перетинають кордон з паспортом на власне ім’я). Сам же Гіркін, який полюбляє «воювати» за білогвардійців в історичних реконструкціях, на присвяченому цій тематиці інтернет-форумі написав, що після строкової служби стрілком роти охорони (звідси, схоже, і прізвисько Стрілок) був контрактником. Останнім місцем служби вказав Управління боротьби з міжнародним тероризмом 2-ї служби ФСБ Росії.

Ким би не був самопроголошений головнокомандувач ДНР — «ГРУшником» чи «ФСБшником», диверсант — він і без «корочки» диверсант. Чи, може, Гіркін розповідатиме, що його висадка на Донбасі — антитерористична операція? Щоб захистити, мовляв, «православную Русь» від кровожерливих «бандерівців» і «правосеків», довелося відгородитися від цієї нечисті святим колом (читайте — ДНР і ЛНР).

Може, Гіркін і про це казку напише (одну «казкову» збірку монархіст-диверсант вже видав)? А що — «московськоправославний піпл» і не такі байки «хавав». Тож дух-пастир «русского мира» Кирило може відкрито благословляти російську агресію проти України як боротьбу добра зі злом. Що патріарх МПЦ і робить. І не лише словом, а й ділом. Донбаські «послушники» Кирила виголошують на сепаратистських барикадах проповіді не за мир і злагоду, а з під’юджуванням до братовбивчого протистояння. Не соромляться красуватися у компанії зі сепаратистами-терористами. Надають бойовикам прихисток під церковними куполами (є свідчення, що диверсанти «квартирували» не лише у готелях при храмах, а й на території улюбленої Януковичем Святогірської лаври).

А хіба не під церковним прикриттям «оргкомітет» з підготовки благословенної Путіним антиукраїнської операції робив свою чорну справу у Криму і на Донбасі? Серед «православних десантників», які неодноразово навідувалися в Україну буцімто з богоугодними місіями, був і диверсант Гіркін. Коли через місяць після початку Майдану під патронатом Кирила з Афона до Сімферополя привезли Дари Волхвів, «Стрілка» приставили до святині хранителем. Ось тільки за кадром у Гіркіна зовсім інша роль була. «Прикриваючись святинею, він, — твердять в СБУ, — використав поїздку для розвіддіяльності на території України, у Криму, і проводив зустрічі з керівником самопроголошеного кримського уряду Аксьоновим». З Дарами Волхвів принесло до Криму і російського мільярдера Костянтина Малофєєва. Того самого, який спонсорував сепаратистський шабаш на півострові (за інформацією ЗМІ, лише на підтримку так званого народного мера Севастополя Олександра Чалого Малофєєв «відстібнув» мільйон доларів) і людиною якого є проголошений прем’єром ДНР московський політтехнолог Олександр Бородай. За однією з версій, Бородай і Гіркін одночасно працювали в одній з компаній Малофєєва. За іншою, знайомство між ними зав’язалося через зацікавленість обох діяльністю монархічних клубів.

Місцеві кадри немісцевого вишколу

Десантовані російські диверсанти, а-ля Стрілок, — лише вершина сепаратистського айсберга на Донбасі. Під нею — кадри місцевого розливу. Тільки не подумайте, що увесь цей контингент — кишенькові сепаратисти товстосумів-«регіоналів». Є «місцеві», яких, судячи з усього, роками леліяли російські спецслужби. Серед таких «вихованців» — права рука Стрілка Сергій Здрилюк на прізвисько Абвер. У його селі на Вінниччині людям мову відняло, коли у бойовику з Донбасу впізнали Здрилюка. Навіть рідні досі від шоку не можуть відійти, називаючи Абвера зрадником і найманцем.

Для тих, хто посвячений у подробиці «камуфльованої» біографії Здрилюка, його запроданство не стало несподіванкою. Достатньо лише двох фактів з життєпису Абвера, щоб усе стало на свої місця. Факт перший: у 93-му році Здрилюк закінчив Сімферопольське вище військово-політичне училище разом з Аксьоновим. Скажете, ну і що? Мало, мовляв, хто з ким що закінчував. Ось тільки те, що Гоблін і Абвер майже одночасно спливли у путінській операції проти України, на збіг обставин не схоже. «Очевидно, ще під час навчання Здрилюка (як і Аксьонова) завербували спецслужби РФ, — каже військовий експерт Дмитро Тимчук. — Замполіт стройбату отримує розподіл не за спеціальністю — в СБУ Криму». Другий цікавий факт з біографії Абвера — погони його тестя. За однією з версій, саме тесть Здрилюка, російський генерал, «замкнув» зятя на російські спецслужби. «Безпринципного товариша навчають методів терору. І, треба відзначити, зі Здрилюка виходить чудовий «розхідний матеріал», якого, раптом щось, зовсім не шкода, — каже Тимчук. — Зрадник вживається у роль і обирає собі позивний Абвер, явно асоціюючи свою діяльність зі справжнім, а не вигаданим російською пропагандою фашизмом. У період з 1920 по 1944 роки Абвером іменували усі службові інстанції і підрозділи рейхсверу, а пізніше — вермахту, призначені для ведення контррозвідки, шпіонажу і диверсійних актів».

Є питання і до іншого шанувальника нацизму — колишнього «народного губернатора» Донеччини Павла Губарєва. Появу на сепаратистській авансцені донецького Діда Мороза, який за 500 гривень розважав на новорічних ранках дітлахів, пов’язують з нардепом-«регіоналом» Миколою Левченком. Та якщо глибше копнути біографію Губарєва, стає зрозуміло, що ниточки від протеже Левченка тягнуться значно далі. Поки Губарєв рве на собі антифашистську «тільняшку», з піною біля рота волаючи про «бандеровскую нечисть и правую секту», в Інтернеті спливли подробиці про його участь в організації, яку називають не інакше, як фашистською. Самозваний губернатор «засвітився» в «Русском национальном единстве». Стилізована під свастику емблема організації багато про що говорить. Як і прізвище її «фюрера». Це ж засновник РНЕ Олександр Баркашов напередодні так званого донецького референдуму інструктував лідера «Православного Донбасса», як «впарить 89% за ДНР». Показовим є і те, що з СІЗО (у справі про сепаратизм) Губарєв вийшов стараннями не опікунів-«регіоналів», а самопроголошеного мера Слов’янська В’ячеслава Пономарьова («народного губернатора» обміняли на трьох захоплених бойовиками «альфівців»). А Пономарьов — людина диверсанта Стрілка. Виходить, у Губарєва не лише «регіонівські» покровителі. Одні «кинули» — інші пригріли.

Схоже, з-під «регіонівського» даху під крило «ГРУшної» бригади переметнувся й інший «місцевий» сепаратист — Денис Пушилін. Колишнього «МММівця», а нині — спікера «верховного совета» самопроголошеної ДНР, пов’язували з екс-керманичем Луганської обласної СБУ Олександром Третяком, наближеним до тіла як Сім’ї, так і Ахметова. Зважаючи, що за президентства Януковича СБУ перетворилася на українську філію російських спецслужб, є підозри, що у генеральського ставленика Пушиліна — рильце не лише у «регіонівському», а й у «ГРУшному» чи «ФСБшному» пушку.

З «Вовчою сотнею» поведешся — Бабаєм станеш

Є серед бойовиків, які обслуговують сепаратистський шабаш на Донбасі, й особливий контингент. Уособлення збірного образу цієї братії — Олександр Можаєв, більш відомий як Бабай. «Чистокровний» найманець — з тих, для кого не важливо, де шашкою махати. Головне, щоб гроші платили. «Повоювавши» у Криму, краснодарський Бабай, не роздумуючи, подався на «казачьи» заробітки на Донбас. На запитання, чому в Україні замешкався, Можаєв повідав цікаву деталь. У Росії, каже, його розшукує поліція — за спробу вбивства. На підкуп судді, мовляв, грошей не було, ось і пішов у найманці: чи то на «підкупні» заробити, чи від тюремних нар втекти (а може, і те, й інше).

У рідному Білорічинську Бабай давно криміналом промишляв. А потрібну у цій справі «бойову» форму підтримував у «Вовчій сотні». Є таке «казачье» формування у Білорічинську. Кажуть, останні кілька років «вовки» проходили вишкіл під керівництвом двох відставних офіцерів ФСБ. Практикують у «Вовчій сотні» і тренування для заїжджих бойовиків, як-от з «Донского казачества Крыма». Під час кримських подій вихованці цієї кримської «гвардії» були серед передовиків — на підтанцьовці у «зелених чоловічків». До речі, серед найманців, яких дресирують у «Вовчій сотні», і жінки є. «Солдафонка» «Донского казачества Крыма» Ольга Чекердес, яка засвітилася на кадрах з кримського «фронту», — давно своя серед бабаїв з Білорічинська. Ще до анексії Криму на вишкольні табори «Вовчої сотні» зі Севастополя їздила.