Перелом, що трапляється раз на рік: як львівські хірурги врятували коліно 17-річної дівчини

Після дорожньо-транспортної пригоди 17-річну Юлію з Мостиськ госпіталізували спочатку до районної лікарні, а згодом перевели до львівського Центру дитячої медицини. Дівчина отримала політравму — струс головного мозку, численні забої та ушкодження нижніх кінцівок. Однак найсерйознішим виявився багатоуламковий внутрішньосуглобовий перелом надколінка — один із найскладніших у дитячій ортопедії.

Травма, яка потребує особливого підходу

Комп’ютерна томографія в режимі Total Body показала: надколінок роздроблений на чотири основні фрагменти, які змістилися в різних площинах. Відстань між уламками сягала 7−8 сантиметрів.

«Це перелом типу С — найважчий у дитячій травматології. Наше завдання було не лише зібрати кістку анатомічно правильно, а й зберегти функцію колінного суглоба», — пояснює ортопед-травматолог Микола Люткевич.

Попри 17 років, кісткова система Юлії ще має зони росту — ділянки хряща, які продовжують функціонувати до 18−19 років. Саме це визначало тактику лікування. У дитячій травматології не всі імпланти, дозволені дорослим, можна використовувати. Крім того, важливо не просто стабілізувати уламки, а максимально точно відновити суглобову поверхню, щоб забезпечити повноцінний рух у майбутньому.

3,5 години складної хірургії

Операція тривала понад три з половиною години. Хірурги працювали під ЕОП-навігацією, що дозволяло контролювати правильність встановлення кожного імпланта.

Спочатку виконали міжфрагментарну компресію канюльованими гвинтами, а потім встановили спеціальну пластину, яка утримує уламки надколінка та протидіє потужному натягу чотириголового м’яза стегна. Його сила може перевищувати сотні кілограмів навантаження, тому стабільність конструкції була критично важливою.

За словами лікарів, такі травми трапляються вкрай рідко — приблизно раз на рік або навіть рідше.

Попереду — відновлення

Після операції Юлія одразу розпочала ранню реабілітацію. Їй призначили ізометричні вправи для збереження сили м’язів та підтримки відновлення хряща.

Нині дівчину вже виписали додому. Попереду — чотири тижні фіксації в туторі, а згодом — повноцінна реабілітаційна програма.

Імпланти, встановлені під час операції, титанові. Остаточне рішення щодо їх можливого видалення ухвалять через 6−12 місяців — залежно від того, як проходитиме зрощення кістки та відновлення рухливості.

Мама Юлії з вдячністю згадує роботу медиків:

«Ми відчували підтримку щодня. Я бачила, наскільки складною була операція і як уважно лікарі ставилися до доньки. Щиро дякуємо всій команді».

Ця історія — про складну медицину, командну роботу і шанс на повноцінне життя після важкої травми.