«По цитаті Тараса: „Бути гідним ранкового сонця“ я звіряюся щодня»

Тарас Матвіїв — талановитий журналіст, публіцист, поет, доброволець, громадський діяч, волонтер та військовий, який героїчно загинув 10 липня 2020 року під Троїцьким, врятувавши життя двох своїх побратимів. Герой України.

До слова, це уже третій документальний фільм про Тараса. Перші два були зняті влітку 2021 року до річниці його загибелі. За третій — «Живий. Тарас Матвіїв» — взялася молода режисерка Аліна Штемпель. Фільм став її дипломною роботою.

«Фільм має особливу назву — „Живий. Тарас Матвіїв“, — розповіла перед показом Аліна. — Тому що людина, яка стільки зробила за своє життя для світу і продовжує робити навіть після народження для неба, вона житиме на землі. Житиме у словах, у думках, у вчинках. Фільм про саме таке життя, яке не закінчується тілесною смертю, воно триває в значно глибшому, духовному вимірі. Головну мету, яку ми ставили перед собою — познайомити глядача з Тарасом, живим, показати, що він є, створити цей ефект присутності, тому що він точно є… Якби мене попросили описати наш фільм лише одним словом, я б точно сказала: „Любов“. Тому що усе життя Тараса — це про величезну любов — до України, до людей, до Бога, до життя. Останній вчинок Тараса — то і є найбільша любов, яку може дати людина людині. Колись Тарас написав: „Світло захистить нас у часі темряви і розвіє смутки та сумніви“. Цим світлом став він сам. Світло, яке продовжує світити, надихати, діяти…»

В основі фільму 10 інтерв'ю — спогадів про Тараса Матвіїва з його батьками Валентиною і Тарасом Матвіївими, з доцентом факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка Ольгою Квасницею, з головною редакторкою телеканалу НТА, однокурсницею Тараса Наталією Струк, здобровольцем, другом Тараса Антоном Петрівським, з ветераном ЗСУ Тарасом Чолієм, з викладачем Національної академії сухопутних військ Сергієм Похнатюком, з директоркою редакції радіомовлення «Жидачів ФМ», колегою Тараса Іриною Берник-Данилець, зі солдатом взводу 24 ОМБр, яким командував Тарас, Інною Ждановою, з духівником батьків Тараса ієромонахом Леонідом Григоренком, з головою громадської організації «Лицар» імені Героя України Тараса Матвіїва Романом Пеленичкою.

Вже після героїчної загибелі Тараса батьки видали двотомник його творів — «Мої думки. Поезія і Проза». Готується до друку третій. До слова, за життя сина батьки не знали, що він пише вірші. Ці книги можна було придбати після перегляду фільму.

«Тарас живий, він серед нас, — говорить мама Героя Валентина Матвіїв. — Ті люди, яких він запалив, горять. Він присутній і в цій боротьбі, яка триває вже понад 11 років, слова Тараса „бути гідним ранкового сонця“ — цитата, по якій я звіряюся, коли прокидаюся вранці, і ввечері, коли закінчується день. Тарас — насамперед лицар. Лицар в усьому: шляхетний, інтелігентний, мудрий і дуже справедливий, чесний. Це ті пріоритети, на які я звертаю увагу, коли вирішую якісь справи. Я завжди звіряюся по Тарасові… Цей фільм навіває на мене спокій і відчуття, що в Тараса все добре там, на небі, і у нас все буде добре, і ці жертви — вони не марні, ми обов’язково переможемо!»

А тим часом…

Хто не зміг побачити фільм «Живий. Тарас Матвіїв» 23 серпня, може зробити це у вівторок, 26 серпня, у Львівському фотомузеї.