«За чотири роки роботи танцівницею пропозицій про інтим отримувала мільйон...»

Є така професія — піджейки — аніматори дискотек, які створюють танцювальний настрій, закликають відвідувачів до розваг. Дівчата працюють у піджей-плейсез — невеликих балконах, майданчиках, подіумах посеред залу (тумбочках). Журналіст “ВЗ” зустрілася з професійними піджейками Анастасією Чесаліною та Міленою Радченко, які танцюють у Fashion Club Львова, щоб розпитати про особливості роботи, стереотипи клієнтів, заробітки, витрати на костюми, шоу-програми.

Дівчатам — по 22 роки. Настя — львів’янка, навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка (французька філологія). Танцювала у шоу-балеті. Мілена родом з Миколаївської області, має незакінчену вищу освіту (навчалася на філологічному факультеті Південно-Слов’янського інституту Київського славістичного університету). Два роки мешкає у Львові, де знайшла свою другу половинку. Мілена працює піджейкою разом з Анастасією в нічному клубі. Нещодавно Мілена підписала контракт на роботу танцівницею в одному з клубів Дубая (район Джумейра — найелітніший у місті), що в Об’єднаних Арабських Еміратах. Мілена заснувала в Україні проект Go-go show (так по-іншому називають піджейок) “Кров з молоком”.

Дівчата танцювали у Туреччині, зокрема в готелі “Адам і Єва”. “Позиціонуємо себе як go-go show, бо в клубі не просто танцюємо, а показуємо шоу, створюємо унікальні образи, — розповідає Мілена. — Коли була студенткою, мої танцювальні здібності помітив арт-директор одного з нічних клубів Миколаєва. Туди ходила відпочивати. Перші кроки до роботи go-go show робила у сімнадцять років. Згодом півроку працювала у Китаї в мережі клубів Soho. Двічі їздила на роботу танцівницею до Казахстану”.

Любов до танців у Анастасії — з трирічного віку. Займалася бальними танцями, навчалася у балетній школі Львова, мріяла стати балериною. Працювала піджейкою в клубі “Антураж”, згодом — фітнес-тренером.

— Які вимоги до піджейок висувають власники клубів під час кастингу?

Анастасія: У Львові вибирають танцівниць за більш-менш пристойним зовнішнім виглядом. У клубах танцюють навіть дівчата з немодельними формами... У Львові кастингів, по суті, немає. Хіба що в окремих клубах.

Мілена: В інших регіонах України (наприклад, Миколаєві, Києві, Одесі) — жорсткі вимоги до піджейок. Дівчат перевіряють хореографи. На кастинг потрібно прийти у найкращому платті, з хорошим макіяжем. Мені колись порадили — якщо ти ще не показала журі свій танець, тобі мають сказати “Ти кльова! Ми тебе беремо!”. Вимоги — під час роботи заборонено спілкуватися з клієнтами клубу. Має бути усмішка, чисте, доглянуте волосся, манікюр, макіяж, красива фігура. Надто худі дівчата — не в моді.

— Як має реагувати піджейка, якщо до неї на сцену раптом вийде клієнт клубу?

Мілена: Таке трапляється часто. Якщо підходить чоловік, то повторюємо за ним рухи, підігруємо йому. Але коли до нас “лізуть” дівчата, які вважають, що перетанцюють нас, то стаємо і починаємо їм аплодувати... У хороших клубах працюють охоронці, які не допускають відвідувачів до місць, де танцюють піджейки. Їх культурно відводять до танцполу.

— Були непристойні пропозиції від відвідувачів клубу?

Мілена: Не секрет, що танцівницям пропонують гроші за проведення ночі... Це практикують не лише в Україні, а й за кордоном. Такі пропозиції є постійно. Далі все залежить від дівчини: як відреагувати? Є дівчата, які погоджуються, а такі, як ми (їх більшість), — відпрацювали і поїхали додому. За чотири роки роботи танцівницею пропозицій про інтим отримувала мільйон. Я відповідаю: “Дякую! До побачення”.

Анастасія: Мені особисто ніколи не пропонували інтиму. Також це залежить від рівня закладу, де працюють піджейки. До нас з Міленою турки не пристають. Ми танцюємо з серйозним обличчям. Це сигнал чоловікам, які прийшли в клуб — ми тільки танцюємо. У Львові до клубних танцівниць ставляться упереджено. Мабуть, це через те, що танцівниці, які починали у цій професії, погано себе зарекомендували.

Мілена: Іноді отримуємо на свою адресу образи, найчастіше — від дівчат. Вони показують нам непристойні жести, насміхаються. Мабуть, заздрять, що хлопці дивляться на нас, а не на них. Найбільше нас ображають у соціальних мережах. Пишуть різне, на кшталт — страшне обличчя, жирна...

Не бракує шанувальників. Хоча у Львові мені ніхто не дарував квітів, відвідувачі клубів лише аплодують. У Казахстані мені привозили в клуб метрові троянди, у Китаї — м’які іграшки. У Казахстані одній клубній танцівниці з Києва шанувальник подарував п’яту модель i-phone, прислав кур’єром. Досі не знає, хто зробив їй такий дорогий презент.

— Які витрати на імідж мають піджейки?

Мілена: Виступаємо у костюмах ручної роботи, які шиємо на замовлення у дизайнерів. Найдешевший костюм — 800 гривень, в середньому — півтори тисячі гривень. Деякі костюми піджейки купують у колег. Наприклад, в Одесі дівчина потанцювала в ньому раз-два і продає. Їх купують танцівниці з інших міст, де ще не бачили.

Зачіски, макіяж робимо самотужки. Для виходів використовуємо навіть перуки. Піджейки повинні відвідувати солярії, щоб тіло було засмаглим. Ходимо у тренажерний зал, обмежуємо себе в їжі. Ходжу на профілактичний догляд до косметолога, хоча не маю проблем з обличчям.

Прибутки піджейок у Львові невисокі. В середньому дів­чата заробляють за чотири танцювальні виходи 200-250 гривень (за ніч). Ми працюємо за вищу плату. За кордоном зарплата піджейок висока. Те, що отримую за кордоном за місяць, тут не зароблю за півроку. У Миколаєві — 300-400 гривень за ніч, в Одесі — 500 гривень, влітку — до тисячі. За кордоном ставка піджейок — тисяча доларів на місяць, але працювати треба щодня.