Уполювали кабана – але не отримали ні хвоста, ні ікла…

Жидачівський район

Напівкумедна пригода трапилася із мисливцями, які, отримавши ліцензію на відстріл дикого кабана, полювали на межі Стрийського і Бібрського держлісгоспів. Весь «прикол» у тому, що їхнім законним трофеєм «на халяву» поживилися випадкові люди…

Полювання обіцяло бути вдалим — гарна погода, гарна компанія, гарний настрій. Після довгих безрезультатних мандрів осіннім лісом собаки натрапили на слід вепра. Згодом один із азартних мисливців узяв його на мушку — але куля тільки поранила кабана, надто товстим виявився його панцир. Почалося переслідування звіра. Аж тут собак збили з пантелику дикі кози, які пробігали неподалік, — забувши про кабана, гончаки подалися за ними. А вепрові тільки того й треба. Скориставшись слушним моментом, він відірвався від погоні. Доганяти його не було з ким і як — надворі темніло, було вже не до полювання.

Додому мисливці поїхали з порожніми руками. Наступного дня у тих лісах бродили любителі «тихого полювання» із села Кологори — шукали за пізніми гливами. Та замість грибів натрапили на ледь живого «пацюкевича» (як з’ясувалося згодом, із металом у хребті він пробіг ще чотири кілометри). Грибники повернулися додому, взяли підводу і привезли 150-кілограмового дика до свого сараю. Того ж дня і спробували лісової свіжини…

Мисливці ніяк не можуть забути тієї невдачі. Шкода їм не через те, що не поїли шашликів із кабанятини, а того, що не могли розжитися на почесний для кожного полювальника трофей — хвоста або ікла вепра…