“Після зйомок «Мухтара» представлявся поліцейським. І мені вірили”

Розмова з білоруським актором Павлом Вишняковим - про зйомки у серіалі “Опер за викликом”, творчість і життя в Україні

Фото телеканалу “2+2”

Актор театру та кіно Павло Вишняков давно знайомий українським глядачам за роллю у популярному серіалі «Повернення Мухтара» (народився у Могильові, грав у Білоруському театрі імені Янки Купали). Переїхавши до України, Павло розпочав новий етап акторської кар’єри: розпрощався з образом опера Максима Жарова, кардинально змінив імідж і отримав нові пропозиції щодо зйомок. 12 березня на каналі “2+2” розпочнеться новий детективний серіал «Опер за викликом», у якому актор  зіграв головну роль – агента під прикриттям Артема Трофимова. Чому Павло покинув рідне місто, через що Слава Красовська могла образитися на актора і що стало найважчим у зйомках «Опера за викликом»? Павло Вишняков розповів про це та інше журналісту “ВЗ”.

- Павле, ви прокинулися популярним з виходом перших серій  «Повернення Мухтара-2». Минуло майже 10 років, не сумуєте за проектом?

- Справді, минулого багато часу, і я досі вдячний проекту, за те, що такий досвід у моєму житті був. Я познайомився з прекрасними людьми, вперше був частиною такого великого і усіма улюбленого проекту, Але не сумую за «Мухтаром». Ми відзняли три з половиною сезони, і в певний момент я зрозумів, що мені потрібно рости. Під кінець зйомок  я вже намагався «лізти» не на свою територію: підказував операторам, режисеру... Мусив іти далі.

- Мабуть, після «Мухтара» у вас було море пропозицій щодо зйомок? Чи навпаки, образ Жарова заважав?

- Радше заважав. Для багатьох студій склався стереотип, що я можу бути лише добрим опером зі собакою. Мені відмовляли, навіть не запрошуючи на проби. Це ображало і дратувало. Є багато акторів, які, зігравши головну роль у популярному фільмі, стають заручниками цієї ролі. Я так не хотів, тому вирішив діяти.  Змінив зачіску, переїхав до Києва і усвідомив, що з’явилось друге дихання.

- Важко було переїжджати до іншої країни?

- Ні. З Україною я був знайомий давно. Спочатку як турист, коли приїжджав сюди відпочивати. Новий Київ відкрився мені під час двох сезонів “Мухтара”, який знімали у столиці.  У нас були локації по всьому місту, тому я знав кожну вулицю, будиночок і провулок.  За цей час українська столиця стала для мене рідною. Зрозумів, що тут мені абсолютно комфортно. Тим паче, коли думав, де продовжувати акторську кар’єру,  мені запропонували нову цікаву роль. І я зрозумів, що це доля.

- Ви переїхали до Києва у 2015 році після трагічних подій на Майдані…

- Так. До того, у 2013-2014 роках, я працював тут. Бачив усе на власні очі. Було дуже важко і досі думати про це мені нелегко. Вірю, в Україні буде мир …

-  Минулого року повнометражні фільми зібрали не лише повні глядацькі зали, а й рекордні каси. Як оцінюєте шанси українського кінематографа?

- Останні півроку ми працювали над новим проектом і, чесно кажучи, через напружений графік ніяк не міг дібратися до перегляду. Знаю, зараз на широких екранах і на телебаченні з’являються якісні картини. Велике українське кіно розвивається, і це добре. Тішить, що знімають абсолютно у різних жанрах: комедія, фентезі, бойовики, драми. На жаль, за свою акторську кар’єру у мене практично не було можливості попрацювати над художнім фільмом. Колись давно у Білорусі знімався в картині, але грав лише епізодичну роль. Тому про певні нюанси повнометражних фільмів мені говорити важко. Щодо серіальних картин, думаю, багато що залежить від бюджетів. Крім того, аби окупити фільм, необхідно виходити на інші ринки, продавати стрічки за кордон. З іншого боку, обмеження у фінансуванні дає можливість на політ фантазії. Коли немає коштів на більш професійну техніку, більш цікаві локації, піротехніку, доводиться вдаватися до креативу. 

- Ви згадали про зйомки нового проекту. Що цього разу готуєте для глядачів?

- Минулого тижня закінчилися зйомки детективної історії «Опер за викликом», де граю агента під прикриттям. Це була емоційна та яскрава робота. По-перше,  фільм знімав відомий талановитий режисер Тарас Ткаченко (одна з останніх його робіт “Гніздо горлиці”. - Г.Я.), котрий завжди знаходив час для акторів, попри напружений графік. По-друге, насичений і закручений сюжет. Завдяки сценарію, за яким мені часто доводиться проникати у різні структури, я встиг «приміряти» понад 20 образів! Зізнаюсь, деколи було важко, адже взимку день короткий, вставати доводилося дуже рано, і було холодно. Декілька разів підводив організм. Останній тиждень ходив із отитом. Але це такі дрібниці. Головне, аби був результат.

- Мабуть, у серіалі багато “екшену” - бійки, постріли, погоні? Попередній досвід гри у серіалах про правоохоронні органи знадобився?

- “Екшен” був, але ми намагалися відійти від поліцейської теми. Мій герой Трофимов – нетиповий опер.  У нього не має погонів, прав на обшуки, він не готує стосів документів. У більшості випадків йому допомагають кмітливість та харизма. Тим паче, він працює не сам. Трофимов розслідує надскладні злочини у Департаменті кримінальної розвідки, якою керує його наставник на прізвисько «Дід» (Олександр Ігнатуша). Хакер Славко, боєць Роман і красуня Ліда – ось його нерозлучна команда.

- Героїню Лідію зіграла актриса Слава Красовська. Чи не важко їй було у чоловічому колективі?

- Раджу запитати у самої Слави. Особисто мені було комфортно з нею працювати. У мене специфічний гумор, інколи можу відпустити жарт, але Слава не ображається, завжди розуміє. Чудовий партнер. У перший день спільних зйомок наші герої повинні були розмовляти курдською. Ті сцени були і смішні, і складні, але однозначно нас зблизили. У Слави паралельно було ще два проекти, їй було важко, бо доводилося їздити з одних зйомок на інші. Тому, як справжні джентльмени, наша чоловіча команда, намагалася оточити її турботою. До слова, у нашому колективі була ще одна прекрасна жінка Валентина Іщенко. Її героїня – бухгалтер, з якою у мого героя частенько бувають комічні суперечки.

- Маєте вже плани після того, як серіал вийде на екрани?

- Єдине, про що зараз мрію, - добре відпочити.

- Поїдете за кордон на якийсь теплий курорт?

- Мені не потрібно кудись їхати. Свіже повітря, вітаміни та спокій – усе це можна знайти і в Україні. Мені б просто кілька днів полежати, а потім я знову почну думати про роботу, планувати зустрічі. Не можу довго сидіти вдома без руху.  Цієї зими я вперше виїхав до Європи. Разом з дівчиною були в Італії. Найбільше враження від цієї поїздки – якість життя італійців. Вони звикли обирати найкраще. Найпростіший приклад – італійська кухня. Навіть у нашому найдорожчому ресторані не знайдете такої смачної пасти, як у звичайній забігайлівці у Мілані. Справа – у свіжості та якості продуктів.

- Можна назвати вас гурманом?

- Люблю смачно поїсти. Та у більшості випадків я просто ненажера! Обожнюю їсти (сміється. - Г.Я.).  Зараз не можу відмовити собі у солодощах, тому що багато сил витрачав на зйомки. Але щодня обіцяю собі повернутися до спортивної зали.

- Змогли би заради ролі схуднути чи набрати вагу?

- Актор завжди має бути у гарній формі. Завжди. І це не обговорюється. Люблю ходити до тренажерної зали. Наприклад, перед зйомками «Опера» займався шість днів на тиждень. Щодо набрати вагу – таких пропозицій ще не було. Якщо запропонують і це буде роль моєї мрії, можливо, пожертвую кубикам на животі.

- Глядачі звикли вас бачити оперативником і “добрим хлопцем”. Можливо, мрієте тепер про хитрого і підступного звабника чи ще якогось героя-коханця?

- Не героя. Мені постійно пропонують сильних, добрих, успішних сміливців. Хочеться чогось унікального, божевільного. Цікаво було б спробувати себе у ролі психічно неврівноваженого. У них особлива історія. Є де розгулятися, знайти мотиви, виправдати і зрозуміти власний персонаж. Хоча раніше я б не ризикнув зіграти такого героя. Це прийшло після років роботи у театрі, де мені фактично відкрили професію актора. До цього я був «деревом» на сцені. Тепер хочеться бути різним. Минулого року подивився фільм «Всесвіт Стівена Хокінга», де головну роль грає Едді Рейдман. Уперше позаздрив акторові, звісно, по-доброму. Як знято, як він грав! Це заслуговує на увагу і визнання.

- Важко вживатися у роль? Чи може, маєте якісь акторські секрети?

- Швидко переймаю манери, поведінку своїх героїв. Це доволі важко. Адже ти починаєш переживати його історію. Пам’ятаю, після зйомок «Мухтара» знайомився і представлявся поліцейським. І мені вірили. Хоча в дитинстві мріяв піти вчитися до Школи поліції, може, тому такий переконливий у цьому образі.