Передплатити Підтримати

Борис БУРДА: «Прогодувати, у всіх значеннях цього слова, я свою жінку зможу»

Інтелектуал, жартівник і кулінарний митець Борис Бурда – людина не лише енциклопедичних знань, а й знавець того, як їх правильно використовувати та подавати. Подає він зі знанням справи і свої вигадливі страви, готування яких приносить йому величезне задоволення. Хто ж не пам’ятає «смачних» програм з Борисом Бурдою?

Тільки він може майстерно змішувати продукти, розповідаючи у цей час неймовірні історії. Ця розмова Бориса Бурди із кореспондентом «ВЗ» — не лише про кулінарні справи, а й про роздуми щодо знань, про підтримку інтелектуальної форми і, звісно, — сім’ю та дітей.

— Борисе Оскаровичу, що із того всього, чим займаєтесь, є головним для вас у цей момент?

— Доріс до того, щоб розуміти, що головне — діти. І головнішого, аніж мої двоє синів, у мене в житті, мабуть, нічого не буде. Хоча й не скажу, що живу виключно особистим. Активно працюю і знімаюсь на телебаченні. Нещодавно у Москві велися переговори стосовно нового, доволі цікавого телепроекту. Підписали до друку уже тринадцяту мою книгу. Часто виступаю як ведучий різноманітних заходів — інтелектуальні ігри, кулінарні проекти… Одне слово, я артист-гастролер. Побував за останні місяці в Балаклаві, Севастополі, Єкатеринбурзі, Калінінграді, Москві, Одесі, Львові, Дніпропетровську — програма об’ємна. Така я жабка-мандрівниця (сміється.- Ю. Т.-Ч.).

— Ніколи не шкодували, що не займаєтесь якоюсь однією справою? Нема відчуття, що розпорошуєте свої сили?

— Свого часу у мене виникла така тривога. Звернувся до знаменитої людини — Якова Ісайовича Хургіна, професора, доктора, масштабного науковця, автора книг, на якому виросло ціле покоління учнів фізматшкіл, у тому числі і я. Він сказав: «Не думай дурниць. У світі є люди, яких треба боляче бити по руках, коли вони займаються якоюсь іншою справою. Але таких — один із п’яти. Усі інші повинні займатися багатьма справами, тільки це — найефективніше. Якщо б не писав своїх книжечок, не міг би й займатися математичними дослідженнями. Але Боже борони розповісти це моїм колегам». Я заспокоївся.

— Ваш фах інженера допоміг вам у чомусь?

— Безумовно. Організація мислення і роботи допомогли мені здійснити багато чого. Я за своєю природою — лінюх, Ілля Ілліч Обломов. І якби не інженерна звичка ставити чітке завдання і втілювати його поетапно, лежав би на дивані і бавився б черговим електронним планшетом за прочитанням чергової книги. А так — усе в порядку.

— Як підтримуєте свою інтелектуальну форму?

— Читання, спілкування — інших шляхів не існує. Cвого часу одна розумна людина пояснила мені, що люди, як і сполучені посудини, підкоряються одним і тим же законам. Якщо ви спілкуєтесь з кимось, чий інтелектуальний рівень вищий, — ваш теж починає підніматися. До речі, зверніть увагу, рівень цієї людини починає падати (усміхається. — Ю. Т.-Ч.). Це вже її справа — спілкуватися з кимось, чий рівень ще вищий. Спілкування — неймовірно сильний та могутній засіб підтримки інтелектуальної форми. Мій завкафедри, велика й прекрасна людина, у якої в радянському паспорті була національність «фламандець», а місце народження — «Париж», син головного інженера бельгійського трамвая в Одесі і балерини Большого театру, говорив: «Знаєте, Бурда, я не читаю — не треба. Усе цікаве на конференціях мені скажуть колеги. Достатньо їх послухати». Я все одно думаю, що і читати корисно. Щоб бути одним із тих колег, які й розкажуть про чергову важливу новинку.

— У вас за плечима — незліченна кількість прочитаних книг. Перечитуєте їх по кілька разів?

— Читаю швидко — у звичайному робочому режимі прочитую по 500-600 сторінок за годину. Звісно, настає час, коли ти «капсулюєшся» і твої головні бажання — не читати книги, а перечитувати улюблені. Однак намагаюся слідкувати за усім новим, щоб збільшити кількість книг, які мені хочеться перечитувати. Якщо прочитав книгу і не хочеш її перечитувати — вона й гроша не коштує. Парадокс у тому, що поки ти не прочитаєш книгу, не дізнаєшся, чи захочеш її перечитувати.

— Захопленням кулінарією справді завдячуєте своїй першій дружині, яка не вміла готувати?

— Зацікавився цим раніше — завдяки величезному мистецтву усієї моєї родини (батька, матері, бабусі), завдяки шані, яку вони виявляли кулінарії. Вони намагалися годувати усіх домашніх і смачно, і цікаво, із якимось додатковим уклоном цьому мистецтву. Для них кулінарія ніколи не була каторгою. Моя перша дружина, хороша людина і прекрасна жінка, для якої, на жаль, кулінарія була чужою, лише допомогла проявитися цій моїй любові. Коли виявилось, що вона не вміє готувати, наша сім’я не розпалась. Я сказав, що прекрасно із цим впораюсь. Вважав, що це — справедливо, адже у жінки багато роботи — прати, прасувати, прибирати… Мені здається, що сім’я тоді й сім’я, коли обоє підставляють плече.

— Зараз на телебаченні багато кулінарних проектів — як пояснити зацікавлення ними глядачів?

— У США побачив кулінарний канал, на якому такі шоу йдуть цілий рік, щодня, 24 години на добу, і усі — різні. Це природне явище. У нас — неприродне. Здогадувався чому, і мені це підтвердив професор факультету журналістики в Москві. У нас забороняли ці програми за часів СРСР, мовляв, і так їсти нема чого, будете ще людям голови морочити. Спеціально були дозволені такі проекти в журналах «Работница» і «Крестьянка» — більше ніде. Коли ці програми з’явились у пострадянський час, люди явно цього недоїли — не їжі, а програм. Крім того, частина людей, які роблять кулінарні програми на ТБ, показала дещо цікаве, достойне і таке, що далеко виходить за межі кулінарії.

— Є якісь продукти, із якими ви найбільше любите працювати на кухні?

— Є продукти, які мене цікавлять більше за інші. Але це з часом змінюється. Час від часу відкриваю для себе новий продукт чи технологію і захоплююсь ними. Потім відкриваю інші. Нещодавно на кулінарному шоу у Львові під час Форуму видавців демонстрував свою нову перуанську страву, яку мені показав син, студент Американського університету. Побачив він її у перуанській забігайлівці. Вона віддалено нагадує корейське «хе», однак варіння риби у страві здійснюється не теплом, а кислотою. Здивовані? Насправді це — кислота лимона, апельсина і лайму — здорова і корисна. Страва напрочуд легка, якісна, смачна, швидко готується і гідна того, аби бути включеною в українську кулінарію. Завжди говорив, що українську кулінарію треба розширювати. Вона й виникла, «спілкуючись» із сусідніми. Наші знамениті вареники без турецького «дюш-вара» могли б і не з’явитися на світ. Та й борщ не є суто українським витвором. Хто не вірить, може поставити на карту прапорці біля тих місць, де варять свої борщі. Вималюється територія Великого князівства Литовського у період його розквіту.

— Як ставитесь до фаст-фуду?

— У нього багато переваг та недоліків. Як і все, фаст-фуд повинен вживатися в міру. Ніхто й не буде ним зловживати — це не найкраща кулінарія. І не треба боротися із фаст-фудом. Коли одні з найтупіших людей, іменовані антиглобалістами, починають боротися з «Макдональдсом», навіть не запитую, чому вони спокійно обходять стороною «Бургер-кінги» та решту фаст-фудів, які поруч. Ми чудово розуміємо, для чого вони це роблять і звідки беруть гроші на поїздки. Задаю інше запитання: що буде, якщо зникнуть «Макдональдси»? І відповідаю: повернуться наші пиріжки з «кошенятами» на канцерогенній олії.

— Ви задоволені тим, як виховали своїх синів? Вони спілкуються між собою, адже у них — різні матері?

— Задоволений і з величезною радістю говорю про своїх дітей. Вони добре спілкуються і навіть більше — старший син допоміг молодшому, оплативши його навчання в престижному університеті Colorado Boulder. Нещодавно, коли син приїжджав на канікули, у мене був неймовірний день у заміському будинку другого сина. Вони зібралися на тенісному корті, потім перейшли за стіл для пінг-понгу, грали у ці всі ігри — мої сини «проти» моїх внуків. Знаєте, можливо, це був момент, коли я відчував найбільше щастя за усі прожиті роки свого життя…

— Борисе Оскаровичу, більшість чоловіків, вибираючи своїх супутниць, звертають увагу на те, чи вміють вони добре готувати. Вам це ні до чого. Які ж якості вас приваблюють у жінках?

— Людина повинна бути мені цікавою. Це дуже загально, сюди входить все. Кулінарні здібності не входять. Прогодувати, у всіх значеннях цього слова, я свою жінку зможу. У результаті виявляється, що найбільш привабливими є жінки, які володіють двома якостями — розумом і, що найголовніше, надійністю. Ось те, від чого гинуть сучасні стосунки, від чого задихаються всі люди — відсутність надійних людей поруч. Коли зустрічаєш таку людину, її треба втримувати будь-якою ціною. У всякому разі, мені нескладно зварити заради цього каструльку борщу (усміхається. — Ю. Т.-Ч.).

Довідка «ВЗ»

Борис Бурда народився в Одесі 25 березня 1960 року. Телеведучий, письменник, журналіст. Один із кращих знавців гри «Що? Де? Коли?», неодноразовий володар «Кришталевої сови», також — «Діамантової». Автор 13 книг, зокрема кулінарних. Пише авторські пісні, є лауреатом багатьох пісенних фестивалів, грає на гітарі та фортепіано.