Хто замовив замах на Шефіра?
Аналіз часу замаху та дій стрілка дозволяє вибудувати логічні версії
Поліція та СБУ не зуміли по гарячих слідах затримати стрілка. Учора я за даними наших джерел опублікував інформацію, яка дуже багато що може сказати про замах — дані про рідкісні патрони угорського виробництва. Стали публічними багато нових фактів, і можна, поспілкувавшись зі зброярами, вибудувати версію про те, хто замовив і кому це може бути вигідно.
Про що говорить використання спеціальних патронів і відсутність зброї на місці злочину?
Стрілець використовував рідкісну партію патронів калібру 7,62 мм угорського виробництва, які офіційно завезли в Україну та продавали під дозвіл. На перший погляд, це помилка — угорські патрони легко ідентифікувати. Але насправді стрілок і замовник діяли професійно, і ризик прорахували заздалегідь. Ці конкретно угорські патрони мають спортивне маркування, але по суті це бойові армійські патрони ПС зі сталевим сердечником. Вони мають набагато вищу пробивну силу, ніж звичайні мисливські патрони.
Чому стрілець не використовував бронебійні патрони, які можна дістати на фронті, не використав кулемет, який би просто розшматував машину? Тому що все це не забезпечувало скритність. Якби хтось випадково затримав стрілка до моменту замаху в районі засідки, він би легко довів, що його боєприпаси — офіційні. А насправді, у стрільця були найпотужніші з офіційно дозволених для цивільних осіб в Україні патрони калібру 7,62 мм. Не виключено, що карабін стрілок забрав із собою, тому що він також може бути законним. Логічно припустити, що в нього були документи і на ствол, і на патрони при собі.
Висновок: Підготовка до замаху була професійною, стрілок дійсно хотів убити водія й Сергія Шефіра, це не інсценування. Але на першому місці для стрілка була його власна безпека і можливість уникнути викриття.
2. Чи хотів стрілок убити, чи це імітація?
Стрілець домігся високого рівня влучень по рухомій машині на швидкості 60 км/год — 18 влучень із 20. Він бив прицільно, поодинокими. Це означає, що він має хороші навички у стрільбі й регулярну практику. Дивно, що він відстрілявся при цьому не так точно, як дозволяла обстановка. Однак ми бачимо, що для цього були передумови. Водій стрілка відразу не помітив, тому що стрілок обрав незручну позицію для стрільби лежачи, і постріли по машині справив дуже низько, це врятувало водія й Шефіра. Здавалося, логічніше вийти ближче до дороги, стріляти в лобове скло або бити у верхню частину дверей. Але тоді треба було б зайняти позицію для стрільби стоячи, і стрілка б виявили при перших же пострілах.
Висновок: Імовірність виявлення й затримання для стрілка була більшою загрозою, ніж промах по Шефіру. Це означає, що він хотів домогтися максимальної скритності своїх дій, щоби його не помітили з машини навіть у момент стрілянини.
3. Чому засідка в цьому місці?
Від будинку Шефіра в Іванковичах до Обухівської траси 15 кілометрів звивистої дороги через села, там чимало зручних місць для засідки, де машина сильно скидає швидкість, ледве повзе або взагалі гальмує або де її можна легко зупинити. А в місці засідки з двох сторін ліс, немає будинків, немає камер. І кілька кілометрів до Обухівської траси.
Висновок: Стрілець вибрав позицію не там, де найлегше вбити, а там, де найлегше забезпечити скритність нападу та скритність відходу.
4. Чому засідка не була організована так, щоб Шефір був убитий напевно?
Того самого дня в Черкасах був убитий бандит — зухвало, з великим ризиком для кілера, але врятуватися було малоймовірно.
Місце засідки на Шефіра було вибрано професійно, зброю вибрано професійно, стріляв професіонал. Тут я повністю згоден з МВС. Але при цьому шанси на виживання у Шефіра виявилися великими, оскільки професіонал нічого не зробив для зупинки машини. У цьому місці можна було раптово заблокувати дорогу на машині, яка могла б стояти на узбіччі. Машина Шефіра гарантовано зупинилася б, і тоді б стрілок без сумнівів не схибив. Могли залучити й інших стрільців. Могли встановити вибуховий пристрій. Так роблять професіонали, якщо конфлікт має особистий характер.
Висновок: Замах виконували максимально скритно, щоб про це знала мінімальна кількість людей. Тому ефективністю знехтували, щоб забезпечити власну безпеку і не допустити будь-яких витоків інформації. Замах готували максимально швидко, очевидно, навіть у поспіху, тому що в разі хорошої підготовки стрілець міг усе виконати самотужки з гарантованим результатом. Тому стрілець не мав часу для підготовки, і зосередився на тому, щоб відстрілятися й піти.
5. Так хто в такому разі міг бути замовником?
Слідство зобов’язане перевірити всі версії. Але я скажу свою, яка заснована на вищевикладеному. Замах замовив хтось, хто сам особисто, або через довірених осіб має доступ і вплив на президента Зеленського й помічника президента Шефіра. Хтось, хто дуже хотів створити швидкий і максимальний резонанс на весь світ, поки президент перебуває в США, на Генеральній Асамблеї ООН. Хтось, хто хотів шокувати Зеленського, щоб потім підштовхнути його до бажаних дій на тлі емоцій і жаху від загибелі друга або навіть просто від обстрілу машини друга. Тобто це не якась дрібна сошка, не якийсь бандит, який раптом за щось вирішив помститися, це політична операція високого рівня.
Шукати замовника треба через пошук конфліктів в оточенні президента Зеленського. Думаю, таких конфліктів, які можна було б вирішити шляхом замаху на Шефіра, організованого таким чином, ми знаємо лише два.
По-перше, найочевидніше, це закон про олігархів, який прийняли відразу після замаху. І тут звертає на себе увагу, що першим, хто висловив версію про замовника замаху — олігархів, був Михайло Подоляк, радник
По-друге, це тиск Росії, який здійснює
Не виключаю й інші сценарії, звичайно, але їх можна перевірити, тільки якщо затримати стрілка й замовника, поки по гарячих слідах затримати нікого не вдалося. А поки думаю так.
