Передплатити Підтримати

Як можна "пишатися" розгромною поразкою?..

Вихід до чвертьфіналу Євро футболісти збірної України розцінили як подвиг. Оскільки подвиг уже здійснено, про ще один навіть не думали... Це називається "відсутністю менталітету переможців"

Як би реагували футболісти збірних Англії, Бельгії, Італії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини чи Франції (та навіть Данії, Швеції або Чехії), якби у чвертьфіналі чемпіонату Європи програли з рахунком 0:4? Насамперед вибачилися би перед уболівальниками. Сказали би, що їм соромно, бо не виправдали надій усієї країни…

А як відреагували на свій програш у чвертьфіналі Євро-2020 футболісти збірної України? Один акцентує на тому, що ми затрималися на Євро довше, ніж такі сильні команди, як Франція чи Німеччина. Мовляв, чого вам іще від нас треба, ми ж і так уже герої… А другий узагалі заявив, що «можемо собою пишатися». І це після жахливого для нас матчу, у якому англійці возили «синьо-жовтих» як сліпих кошенят! Після ганебного рахунку 0:4… Може, я чогось не розумію, але чим тут можна «пишатися»?

У післяматчевих коментарях головного тренера нашої збірної Андрія Шевченка адекватність також не ночувала. Каже, ми не зрадили свої ігрові принципи, витримали структуру… Яка до біса структура, коли збірна України за весь матч не створила жодного моменту, який можна назвати по-справжньому гольовим? Які ігрові принципи, коли 0:4 — це тільки завдяки тому, що Англія, вирішивши своє завдання, останні пів години не так грала, як просто догравала поєдинок, не вважаючи за необхідне забивати ще. А якби захотіла, то спокійно могла би закотити нам іще кілька голів… І при цьому Шевченко каже, що задоволений тим, як його команда провела цей матч! Тож не дивно, що його підопічні цим розгромом «пишаються». Яке їхало, таке здибало…

Це українським уболівальникам здавалося, що збірна України обов'язково має дати бій збірній Англії. Це українські експерти вважали, що проти англійців у наших футболістів є певні шанси. Принаймні, треба битися, а там уже як карта ляже… Але українські збірники вийшли на поле не битися, а здаватися. Вийшли приреченими на поразку, яка за такого налаштування на гру була неминучою… Схоже, свій вихід до чвертьфіналу наші гравці розцінили як подвиг, як досягнення століття чи навіть тисячоліття. І, оскільки подвиг уже здійснено, думати про ще один навіть не починали… Спортивні психологи називають це «відсутністю менталітету переможців».

Утім, за результатом виступ збірної України на цьому Євро можна оцінити на четвірку (за 5-бальною шкалою). Усе-таки до чвертьфіналу вийшли. А от за грою — на трійку з величезним мінусом. Фрагментами грали проти Нідерландів (не таких уже й сильних, як довели згодом чехи), грали у першому таймі проти Північної Македонії. З Австрією був тихий жах. Швеції по грі поступалися, але бодай боролися, за що футбольний Бог нас урешті-решт винагородив. Але з Англією — знову фільм жахів, у якому українці — у ролі беззубої і беззахисної жертви…

«За кого вболіватимеш? — За наших! — А потім?». Ось це «потім» і настало… Особисто я вболіватиму далі за збірну Італії. Не тому, щоб насолити Англії, яка вибила Україну. Не знаю, яка там у Італії «структура», але саме «Скуадра адзурра», як на мене, демонструє на цьому Євро найбільш симпатичний і «смачний» футбол (при цьому роблячи ставку на атаку). Без сумніву, фінал Англія-Італія став би прикрасою турніру.