Кремлю потрібна вигідна історія
Російські чиновники і пропагандисти розпочали черговий історичний конфлікт. Цього разу не з Польщею чи Україною, а з Естонією. Сторіччя підписання Тартуського мирного договору між Росією і Естонією стало приводом для протилежних оцінок
Якщо для Естонії підписання Тартуського мирного договору — подія, яка підтвердило початок її державності, так для Кремля цей документ — нічого не значущий папірець. «Тартуський мирний договір був, є і завжди буде залишатися свідоцтвом про народження Естонської держави. І він діє. Естонія не приєдналася добровільно до Радянського Союзу. Нас окупували», — стверджує президент Естонії Керсті Кальюлайд. «Фальсифікація історії з боку Росії, при запереченні анексії Естонії, означає виправдовування політики сфер впливу і політики насильства тоталітарних режимів, і Естонська Республіка засуджує це», — говорить міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу.
«Мабуть, криза розвитку — нічим залучати електорат», — відповідає офіційний представник російського МЗС Марія Захарова.
Росія готова сприймати історію тільки тоді, коли вона їй вигідна. Тартуський мирний договір підписав навіть не Радянський Союз. Його підписала Радянська Росія — та сама республіка, яка 1922 року увійшла до СРСР, а 1991 року з нього вийшла. Естонію після окупації приєднали не до Росії, а до Радянського Союзу. 1991 року Держрада СРСР, одним з членів якої був і президент Росії Борис Єльцин, одноголосно визнала відновлення незалежності балтійських країн. Здавалося б, яка проблема сьогодні може бути з договором, який підписаний сто років тому — якщо Росія і Естонія продовжують існувати як незалежні держави?
Але у путінській Росії проблема є. По-перше, Кремль тепер не хоче визнавати самого факту окупації балтійських країн. Визнання цього факту зовсім інакше демонструє роль Радянського Союзу у Другій Світовій війні, нагадує про те, як Сталін і Гітлер ділили Європу. По-друге, вже після окупації Естонії частина території цієї країни була передана від Естонської РСР РРФСР — та так в складі Росії і залишилася.
Естонія на цю територію не претендує, але про сам факт передачі земель не забуває. І тут виявляється, що для російських чиновників, які так люблять поговорити про «сакральність"анексованого Криму така пам'ять — просто образа.
В результаті будь-який ювілей будь-якого історичної події, пов'язаної з державністю Естонії, обертається полемікою між Москвою і Таллінном і жоден з договорів про кордон між двома країнами — а вони за останні десятиліття підписувалися вже двічі — так досі і не ратифікований парламентами обох країн.
