Передплатити Підтримати

Акциз на електроенергію - це гірше ніж злочин...

Запровадження “ринку” електроенергії з 1 липня 2019 року не тільки створило умови для ще більшого збагачення пана Ахметова, воно ще є потужним каталізатором нестримного зростання інфляції.


У 2015 році комусь нишком вдалося у перелік підакцизних товарів до горілки та сигарет додати ще й електроенергію. З 1 липня 2019 року акциз на електроенергію почав діяти. Тепер у Ахметова є потужний союзник в особі уряду України.
Що таке акциз? Це непрямий податок, який включений у ціну або тариф. Сплачує його до бюджету виробник, але всі 100% податку перекладаються на покупця, коли той купляє пляшку горілки або пачку сигарет. Тобто насправді не виробник, а покупець платить за акцизну марку. Виробник лише спрощує для уряду стягнення податку.

Моральним виправданням для встановлення такого податку є шкода, яку завдає людині вживання алкоголю або сигарет. Нібито цей податок має стимулювати людей менше пити та палити. З економічної точки зору непрямі податки є шкідливими, бо стимулюють інфляцію. Але уряду потрібні гроші. Це і є справжнім виправданням акцизу, як і всіх інших податків. А акциз збирати набагато легше, ніж інші податки. Тому влада його так полюбляє. Отже, з одного боку — це дуже надійне джерело бюджетних надходжень, з другого — ворог макроекономіки. Тому, щоби уряд не дуже захоплювався акцизами, закон обмежує перелік підакцизних товарів. Це призводить до того, що у дохідній частині бюджету розвинутих країн світу, акцизні збори є в межах 7−12% від усіх надходжень. А отже, і вплив на інфляцію є обмеженим. В Україні надходження від акцизу становить понад 11%. Тобто біля верхньої межі дозволеного.

Коли винахідливим теоретикам податкових зборів здалися недостаніми аргументи щодо шкоди здоров'ю людини, вони вигадали ще акциз на товари, які завдають шкоди довкіллю. Логіка та сама: якщо вища ціна примусить людей менше купувати шкідливих для довкілля товарів, а це скоротить, наприклад, викиди газів з автомобілів, то здоров'я довколишнього середовища поліпшиться і суспільству буде добре. Так виник акциз на бензин.

Тобто вища ціна на бензин має стимулювати людей переходити на інші види транспорту. Відразу спадають на думку трамваї, тролейбуси та електромобілі. Але якщо ви призначаєте акциз на електроенергію, то стимулюючий ефект для переходу на електротранспорт зникає. То який сенс тоді вводити акциз на бензин, крім бажання уряду мати легкий вид додаткових надходжень до бюджету?

Нібито акциз на електроенергію має вплинути на скорочення кількості теплових електростанцій, що спалюють вугілля. Нагадаю, що майже усі ці станції в Україні, як і саме вугілля, належать Ахметову. Спалювання вугілля, безперечно, шкідливе для довкілля.
Але чи буде акциз стимулювати Ахметова закривати теплові станції? Ні в якому разі, бо Ахметов сплачує акциз державі.

Вона дає йому змогу включити ці витрати у тариф і відшкодувати їх за рахунок споживача. По суті, Ахметов перетворюється у податкового агента уряду, який допомагає збирати податки. І цим монополіст теплової електрогенерації Ахметов забезпечує собі союзника в особі уряду України. Якщо Антимонопольний комітет наважиться визнати Ахметова монополістом, то уряд стане на його захист. І виходить, що влада, так само, як і Ахметов, зацікавлена у збільшенні ціни на електроенергію, бо акциз на електроенергію вираховується як відсоток від ціни.

А економіка України зацікавленість у тому, щоб ціна на електроенергію була поміркованою. Невисока ціна електроенергії - це також одна з конкурентних переваг України з точки зору іноземних інвестицій. Я завжди дивувався, як «господарським» донецьким бізнесменам вдається завдати українській державі такої шкоди, що це не під силу жодним виходцям з інших регіонів по обидва береги Дніпра.

Які би із трьох посад — президента, прем'єра, голови правління Нацбанку — не обіймали «донецькі», вони залишають після себе руїни.
На це є два пояснення. Перше історичне — з Донеччини не виходили державні діячі. Тому вони не розуміють для чого потрібний суверенітет держави і для чого державні борги не мають перебільшувати можливості їх обслуговувати.

Друге пояснення полягає у тому, що у них така карма. В оповіданні О'Генрі «Вождь червоношкірих» йдеться про дитину, яку викрали, щоби отримати за неї викуп від батьків. Дитина виявилася з такою кармою, що викрадачі врешті-решт погодилися самі заплатити, щоби тільки батьки погодилися забрати дитину назад.

Думаю, і Україні слід використати карму донецьких бізнесменів. Для цього слід погодитися їх забрати назад тільки в разі повернення Криму. Інакше Росія з ними наплачеться, як до того наплакалася Україна.

Цей ліричний відступ від основної теми є своєрідним «алаверди» від бандерівців Азарову, який на днях дав інтерв'ю Гордону. До відома пана Азарова, слово бандерівець вимовляється з наголосом на передостанньому складі. Як професор кафедри геології Донецького Університету, Азаров мав би знати, що у територіальних водах Криму є газові родовища, вартість яких становить 1,5 трильйона доларів. Якщо про це забув професор Азаров, то мав би пам'ятати прем'єр Азаров. Очолюваний ним уряд взяв в американської компанії Екссон тільки завдаток у 300 мільйонів з гаком доларів за право розробляти одне з чотирьох родовищ.
Звісно, про вкрадені Росією родовища марно шукати згадки у інтерв'ю пана Азарова. З його точки зору Росія захопила півострів через побоювання за безпеку своїх кораблів у Севастополі.

Повертаючись до акцизу на електроенергію слід перейти до висновків. Якщо хочемо, щоби інфляція була під контролем і водночас банківська ставка за кредитами була доступною для підприємців — слід обмежити зростання цін на електроенергію. Якщо хочемо бути привабливими для іноземних інвестицій, нам теж слід обмежити це зростання цін.

Для цього є всі підстави, бо основою української електрогенерації є не ДТЕК Ахметова, а 15 атомних енергоблоків, що належать державній компанії Енергоатом. Собівартість атомної генерації, на щастя, для української економіки, є найдешевшою у Європі.
Це є і має залишатися конкурентною перевагою української економіки та одним з магнітів для іноземних інвестицій.
А тому слід прибрати електроенергію з переліку підакцизних товарів.