Передплатити Підтримати

Чому не слід поспішати з висновками

Гонтарєву шкода. Вона каже, що її будинок не був застрахований. Та навіть якщо б і був, від підпалів не страхують, як і від війни. Страхують від випадкової пожежі, не спричиненої умисними діями третіх осіб.


Що був підпал, а не коротке замикання чи інші технічні причини, в слідства сумнівів немає. А от щодо замовників цього підпалу, — не слід поспішати з висновками. В усякому разі, пану Коломойському від цього зиску немає ніякого, бо якщо він хоче довести, що для націоналізації ПриватБанку не було достатніх підстав, то йому потрібно, щоби Валерія Гонтарєва свідчила в українському суді. Її можуть викликати з Лондона до Києва. Але їхати вона не хоче, бо боїться несправедливого українського суду. А коли вона очолювала правління Нацбанку, то суду не боялася, бо був справедливим.

З цього можна зробити висновок, що у нас справедливість суду залежить від виконавчої влади, а, отже, незалежної судової гілки влади в країні не існує.

Але Валерія Гонтарєва є маленьким та несамостійним гравцем.

Ставки високі. Навіть дуже високі, зважаючи на 5,5 мільярда доларів, які уряд України влив у ПриватБанк, а також 2 мільярди доларів рефінансування, яке Нацбанк України надав ПриватБанку, коли він ще був приватним.

Основним аргументом, який оскаржує Коломойський, є той, що націоналізація ПриватБанку була вимушеною дією під тиском МВФ та суворих економічних обставин. Він вважає, що були інші зацікавлені сили, які вплинули на позицію щодо націоналізації ПриватБанку. Бо ця націоналізація майже призвела до розподілу всього майна одного з олігархів між іншими акулами українського капіталізму.

Йдеться, у першу чергу, про приватну інвестиційну компанію, з якої пані Гонтарєва прийшла на посаду голови Нацбанку України. А саме ICU. Справи ICU пішли вгору після призначення Гонтарєвої головою правління Нацбанку України. В суді можуть виникнути питання щодо зацікавленості ICU. Або про подвійні стандарти у ставленні до банків на прикладі Платінумбанку, який чомусь утримували на плаву, хоча він був мертвим довший час, і Гонтарєва про це добре знала. Також можуть виникнути питання, які безпосередньо не пов'язані з націоналізацією, але руйнівні для репутації ICU у зв'язку з купівлею-продажем облігацій ахметівської ДТЕК. Бо пан Пасенюк, співвласник ICU, якось дуже вдало підгадав, коли докупити облігації ДТЕК напередодні впровадження тарифу Роттердам+ та вчасно їх продати, ще до обрання президентом Зеленського.

Отже, є сили, і то одні з найвпливовіших в Україні, які зацікавлені у тому, щоби пані Гонтарєва щасливо працювала у Лондоні і ніяких свідчень в Україні не давала.

І оскільки такі сили є, і вони не слабші за Коломойського, то не слід поспішати з висновками, для чого підпалили будинок Гонтарєвої.

А якщо Коломойський буде неспроможним довести у суді, що націоналізація ПриватБанку була кимось дуже спритно спровокована, то в нього і не буде серйозних аргументів щодо фінансової компенсації.

Проти Коломойського грають серйозні суперники: МВФ, «колега» Ахметов, «найзапекліший приятель» Пінчук, найбільші інвестиційні фонди України. Також «Голос Америки» та «Радіо Свобода «не приховують своєї неприязні до Ігоря Валерійовича. Всі вони проти Коломойського з різних причин, але їх забагато, щоб битися з усіма одному. Тому Коломойський бере на себе чужі гріхи і підтримує на словах атаку на Арселор Криворіжсталь, яка вигідна тільки Ахметову та Пінчукові. Він шукає підтримки Пінчука, але, як показує виступ професора Ослунда, марно. Професор економіки Андерс Ослунд, наразі дістає зарплату від Пінчука у банку «Дніпро», а також входить до наглядової ради Укрзалізниці. Він думає, що це безпрограшна гра — закликати посадити за грати пана Коломойського. Дивним чином, пан Ослунд не боїться, що Ігор Валерійович підпалить його будинок.

Але, як справедливо зауважив Коломойський, професор Ослунд у реальному бізнесі не збудував навіть собачої будки. Пан Ігор вважає всіх цих теоретиків українськими дармоїдами, бо в реальному бізнесі, особливо такому специфічному, як український, їхня участь у наглядових радах не сприяє збільшенню доходів компаній і не збагачує акціонерів. Вони просто заробляють свої гонорари. Вони не ризикують своїми грошима, на відміну від підприємців. Тому їм легко роздавати розумні поради.

Борги гнітять Коломойського, тому на відміну від Пінчука та Ахметова, він надзвичайно активний у медійному просторі, і не проходить тижня без його інтерв'ю різним виданням. Його шанси подолати труднощі та суперників виглядають примарними. Такими ж примарними були шанси Давида, коли він вийшов на бій проти Голіафа. Давиду пощастило здолати велетня. І невеличкий на зріст Коломойський теж має шанс.

Звідки цей шанс? Держсекретар США Помпео зазначив на днях, що минула адміністрація США дозволила Кремлю відібрати в України 20 відсотків її території. Залишивши в стороні партійні мотиви такої різкої заяви держсекретаря, не забуваймо, що Коломойський був одним з тих, хто не допустив тоді, у 2014, щоби ці 20 процентів перетворилися на значно більші втрати.