Сігал замість пенсій

Росіян сьогодні куди більше цікавлять проблеми, пов’язані із підвищенням пенсійного віку, ніж призначення чергового спецпредставника з питань дружби із «простими людьми Америки»

«Або мені здається, або Путін зовсім злетів з котушок» — так колишній посол Сполучених Штатів в Росії Майкл Макфол охарактеризував анекдотичне рішення російської влади щодо призначення американського актора і режисера Стівена Сігала спецпредставником МЗС Росії з питань зміцнення російсько-американських зв'язків.

Зрозуміло, що це розпорядження може хіба що потішити американців. Саме тому навіть колишній дипломат і досвідчений дослідник Росії Макфол дивується: навіщо Путіну виставляти себе на посміховисько?

А досліджувати потрібно зовсім не Росію, досліджувати потрібно Радянський Союз. І тоді нікому не буде смішно. Буде сумно.

Радянські лідери теж любили західних діячів культури, які захоплювалися успіхами соціалізму і «загадковою російською душею». Список лауреатів Сталінської і Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» прикрашають імена, поруч з якими Сігал — просто ніхто.

Але радянське керівництво не дуже цікавив авторитет, яким прорадянські інтелектуали користувалися у власних країнах. Їм важливо було продемонструвати власним громадянам, як весь світ підтримує «першу в світі державу робітників і селян».

Тому після всяких там партійних з'їздів делегації зарубіжних компартій роз'їжджалися по Радянському Союзу і виступали на мітингах. Чим більше делегацій — тим краще.

Відмінність радянського керівництва від російського в тому, що любов до західних інтелектуалів і комуністів культивувалася у роки закритого суспільства. Тоді більшу частину інформації громадяни отримували з газети «Правда», а правду — з передач Радіо Свобода і «Голосу Америки». І багатьох можна було дійсно переконати, що прості люди на Заході заздрять радянським кріпосним.

У 2014 році, в ситуації розчарування людей владою, Путін запропонував росіянам Крим. Але Криму на кожен день у російського президента немає, та й вкрадена територія вже не цікавить більшість жителів Росії. Більш того, деякі починають розуміти, що погіршення життя і крадіжка Криму — ланки одного ланцюга.

У цих умовах, звичайно, краще взагалі відмовитися від підвищення пенсійного віку. Але грошей на таке рішення у Путіна вже немає.

Доводиться обходитися Сігалом.

Джерело