Коли Захарченко «брав» Британію, крутили пальцем біля скроні...

Коли «створює Малоросію»,  реагують і коментують...

У грудні 2016 року головний терорист так званої ДНР  Олександр Захарченко заявив, що “треба захопити Великобританію”. “Зараз не йдеться про Київ. Насправді треба брати навіть не Берлін. Треба його пройти і взяти Британію, всю як таку. Бо зло долі російської - від англосаксів. Якщо ми її (Британію. — Авт.) візьмемо, то, за всіма нашими передбаченнями, настане золотий вік Росії. Ми повернемо під свій контроль ту територію, котру втратила Російська імперія, плюс заберемо своє, що мали отримати ще з часів Кримської війни”, -  сказав тоді в інтерв’ю телеканалу “Царьград”.  Щось не пригадую, щоб цю маячню божевільного коментували прем’єр-міністр Британії,  Держдеп США чи хоча б прес-секретар Путіна Пєсков. Лише ЗМІ “підстьобувалися” з чергової клоунади у виконанні путінської маріонетки. І то далеко не всі. Більшість серйозних медіа ці висловлювання проігнорували, розуміючи усю їхню абсурдність.

 То якого милого на черговий ідіотизм Захарченка усі реа­гують і коментують - від Петра Порошенка до МЗС Франції?! Нагадаю, “донецький шаріков” (навіть візуально подібний на кіношного персонажа Булгаковського “Собачого серця”)

18 липня заявив про заснування “нової держави — Малоросії - зі столицею у Донецьку”, яка мала б стати  “альтернативною Україною” . За словами Захарченка, йдеться про «перезаснування колишньої України», оскільки нинішня влада у Києві  “нелегітимна, злочинна і не спроможна керувати країною”.

 Навіщо це заявив і чому саме зараз? Цілком зрозуміло. Куратори у Кремлі боляче сприйняли останні успіхи України. Маю на увазі запровадження безвізового режиму та підписання Асоціації з ЄС. Маячня про Малоросію — це відчайдушна спроба принизити Україну, вколоти, а відтак применшити її досягнення на шляху до Європи. Путін розуміє, що, попри усі його зусилля, попри війну і тисячі смертей, Україна остаточно і безповоротно відривається від Росії. І нічого з цим не може вдіяти. То хоч принизить. Може, полегшає... Йому, мабуть, не випадає повторювати його ж слова, які в 2007 році казав президенту США Бушу. “Ти ж розумієш, Джордже,  це навіть не держава!  Що таке Україна? Частина її території — це Східна Європа, а частину — більшу — подарували ми”, -  “вправляв мізки” американському колезі. Нинішні заяви Захарченка — це, по суті, перефраз тих скандальних заяв. Мовляв, Україна не відбулася,  тому треба заснувати нову країну, “перезавантажити”, “перезаснувати”. У самій назві закладена меншовартісна оцінка, визначено, кому “перезаснована” країна має підпорядковуватися, чиєю має бути колонією. Проекція навіть не на  Радянський Союз, а на  царську Росію. Заяви Захарченка — це наслідки фантомних імперських болів Путіна.

 Крім того, незабаром має відбутися черговий раунд переговорів “Нормандської четвірки”. “Інформаційне вкидання” про Малоросію — це ще й спосіб “підняти ставки” напередодні переговорів. Замість того, щоб “витикати” Путіну за порушення Мінських угод, за невиведення російських військ, вочевидь, будуть обсмоктувати  “словесний пронос” Захарченка. Це також спосіб відвернути увагу від основного — від того, що війна триває, люди гинуть, заручників не звільняють, а на окупованих територіях панує беззаконня.

 Сподіваюсь, лідери “Нормандської четвірки” (окрім Путіна, звичайно) не  потраплять на цей гачок гібридної інформаційної війни (її основний принцип: чим абсурдніша заява — тим більший ефект і резонанс). Хіба що запитають Путіна, навіщо продовжує  вдаватися до зухвалих провокацій? За кого усіх має?!  

 Єдиний позитив у цьому —  західні  лідери ще раз пересвідчились, з ким мають справу. Клієнт безнадійний, тож “лікувати”, тобто умиротворювати його, сенсу нема. Лише радикальні методи можуть дати результат. Бо поки при владі в Росії буде Путін, спокою не матиме ніхто...