Ведмідь у дипломатії  

Здавалося, після Чуркіна з його “присипаними пилом дітьми Сирії” та Лаврова з його “Дебіли, б...”, дивуватися хамською чи цинічною поведінкою представників російської влади не варто.

Але виступ на засіданні Ради безпеки ООН нової зірки російської дипломатії — такого собі Володимира Сафронкова (наступника Чуркіна) — шокував, здається, усіх.

Таке оскаженіле хамство можна зустріти  в якомусь паршивому трактирі, де п’яний дебошир-хуліган провокує когось на бійку, чи на базарі, де  “хабалка” з кимось щось не поділила... Але почути це на найвищому дипломатичному рівні!!! Таке просто в голові не вкладається!

Отже, на засіданні Радбезу, яке було присвячено використанню хімічної зброї в Сирії (американські експерти дійшли висновку, що до цього вдався Башар аль-Асад), представник  Великої Британії Меттью Райкрофт звинуватив Росію у тому, що обрала бік убивць і злочинців, а не цивілізованого світу. «Росія вирішила стати на бік убивчого варвара-злочинця, а не на бік своїх колег у міжнародному співтоваристві. Вона  стала на неправдивий бік історії», —  заявив він. Реакція російського представника нагадувала напад істерики. Він обрав звиклу для Росії манеру: кращий захист — це напад. Але це якраз нікого не здивувало. Шокував тон спілкування, крик і, головне, — перехід на особистості, що є неприпустимим у дипломатії. Сафронков почав “тикати” представнику Британії, а потім збився на командний тон, більш притаманний у розмові хамів-керівників з підлеглими.  «Подивися на мене, не відводь очей. Що ти очі відводиш?» — кричав російський дипломат британському колезі. А під кінець свого феєричного спітчу переможно вигукнув: «Не смій ображати Росію!». Треба було бачити очі та вирази обличчя представників країн-членів Радбезу. Особливо представниці Америки, яка вільно володіє російською, тому могла  повною мірою  відчути весь “смак” цього виступу. Англієць взагалі наче закам’янів від того жаху, здавалося, він не дихає... Одне слово, передати словами цю картину нереально, це треба бачити (відео є в “Ютубі”, воно, де речі, вже побило усі рекорди  переглядів у мережі).  

Чому посіпаки Путіна так поводяться? Що це — неконтрольовані емоції чи чітко вибудована і затверджена у Кремлі лінія поведінки? Думаю, і перше, і друге. Оскільки Росія веде з усім цивілізованим світом гібридну війну, то і поведінка її дипломатів стає гібридною (і огидною), тобто виходить за межі прийнятного. У цій вульгарній істерії проявляється і меншовартість Путіна, і невпевненість, яка компенсується агресією, і роздратування від того, що  “лохи на Заході” не піддаються на кремлівську брехню, блеф і пропаганду. А коли Захід не умиротворює агресора, а намагається   дипломатичною мовою ставити його на місце, у того “дах рве”.  Річ у тім, що хам делікатність сприймає як слабкість.   Путін  не раз це демонстрував. Саме він і задає відповідний тон спілкуванню для своїх підлеглих. Це  є манера поведінки гопника з підворіття. Згадайте один із недавніх виступів Путіна (якраз стосувався дій Росії у Сирії). “Ще 50 років тому Ленінградська вулиця мене навчила одного правила: якщо бійка неминуча, бити треба першим”, - сказав він понад  рік тому. Та гопника загнали в кут, ось він і скаженіє, як поранений звір. Бо атака США по авіаційній базі Асада — це особиста поразка Путіна, це болючий удар по його самолюбству. Хамство Сафронкова — це також і лизоблюдська спроба зализати Путіну психологічну рану…

Для України дикунська поведінка російського представника в ООН —   хороший знак. Нехай Європа і США ще раз “прозріють” та врешті-решт зрозуміють, з яким неадекватним сусідом нам доводиться мати справу. Можливо, нарешті дійде, що світовий хуліган розуміє лише мову сили, а поставити його на місце можна лише добрячим  ляпасом по морді.